Будучи у своїх думках, Мамору не помітив, як вони вже дійшли до кімнати Кей. Вона відкрила ширму майже без звука і вони зайшли. Першим увагу очей приковувало велике ліжко, яке робили найкращі майстри на замовлення для улюбленої доньки Йошинорі. Прямо напроти ліжка стояв невеличкий стіл, на якому стояв портрет якоїсь жінки із запаленими свічками біля нього.  На тій же стіні висіли довгі полотна із якимись ієрогліфами. Разом 5 штук. У центрі кімнати, на підлозі лежали невеличкі подушки, ймовірно, як стільці, як заведено у японців. Паралельно входу до кімнати була й інша ширма, судячи з планування, вона має виходити у внутрішній сад.

- Сідай, будь ласка.

Мамору мовчки сів на одну із подушок.

- То про що ви хотіли поговорити ?

Кей легенько хіхікнула, прикривши рота довгим рукавом юкати.

- Тобі не обов'язково наодинці звертатися до мене на ви. Врешті-решт, ти врятував моє життя. І . . .  це я і хотіла сказати, я не знаю як віддячити тобі. Я навіть "дякую" тобі не сказала.

- Загалом . . . нема за що . . . я просто опинився поруч.

- Ні! Ти ризикнув заради мене, навіть не знаючи хто я. І ти вбив людину, і схоже, що зробив ти це вперше у житті.

- Тоді я про це не думав. І все ж, якщо ти хочеш мені якось віддячити, то гадаю, що такий момент коли-небудь настане. І ще . . . не подумай що це каже гордість, я не очікую ніякого особливого відношення до себе тільки через те, що я врятував тебе. Тому можу я . . .

- Я зрозуміла.
Після тих слів  Кей наче засмутилася.

- Тоді дозвольте відкланятися, я так розумію, що завтра на мене знов чекає тренування, тому мені краще вже піти спати. Гарної ночі.

- Т-так . . . гарної ночі.

Зачинивши ширму, Мамору швидким кроком пішов до власної кімнати.

* Ймовірно, тільки що я обірвав потенціальний роман із донькою пана Йошинорі. А може воно і на краще, мені іще палацових інтриг не вистачало. Плюс до всього, це може вийти боком не тільки мені, але і самому Йошинорі. Та і взагалі, романи -- останнє, про що я маю зараз думати.

У кутку прислуги було значно менше світла, ніж у частині покоїв Кей та, судячи за все, іншої "еліти" клану.

*Але добре, що в мене і це є.

З такими думками, Мамору лягав спати. Як він і відповів Кей, на нього чекає нове тренування.

Наступний ранок почався із того, що Мамору майже підскочив із футона, на якому спав. Він прокинувся весь у холодному поті, не пам'ятаючі свій сон. Він точно не був гарним.

Мамору окинув кімнату оком. Все спокійно і тихо. Навіть нікого із прислуги іще не було чутно за стінами. Від цього стало легше. На столі знов лежали рисові кульки, загорнуті у папір.

*Цікаво, їх знову той хлопець приніс? Як його . . . Кайоши

З'ївши усі кульки, Мамору побачив напис на папері. "Все як вчора".

* Чітко і зрозуміло

Мамору вирушив до додзьо, але нікого на місці іще не було.

- Невже я найпунктуальніший? / Тихо промовив він про себе

*!!!

Мамору різко розгорнувся, тримаючи одну руку ліктем уперед вздовж корпусу, а іншою прикривав обличчя.

- Сьогодні вже краще, хі-хі.

Це був Ізао. Як і минулого дня, він зненацька опинився за спиною Мамору.

- Ви мене налякали. Як ви це робите ?

- Ти  сам навчишся. Скажи краще, як ти зрозумів, що я нападаю ?

- Я відчув небезпеку, а ще . . . у мене за спиною наче вітер пролетів, хоча зараз тихо.

*(Ізао) Сьогодні йому майже вдалося мене зупинити, хоча учора він пропускав удар. У Рюу і Тетсуі найкраща реакція на цей час, але вони все ще не можуть вчасно зреагувати.  Сподіваюсь він продовжить свій розвиток.

- Ти не перестаєш мене дивувати . . . однак, мені здається, що ти не уперше тримаєш меч в руках, чи не так ?

- Вірно, в тому світі у мене був майстер.

- Цікаво . . . що у вас за стиль 

- Хун Чун Цюань.

- Хун Чун Цюань? / Перепитав Ізао

- Так, невже вам знайомий цей стиль?

- Я лише чув про цей стиль, але ніколи не бачив його наживо. По ньому навіть книжок ніяких не зберіглося. Однак подейкують, що володарі цього стилю можуть ефективно битися навіть у ланцюгах, ніби для цього стиль і був створений.

- Я не розумію . . . 

- ?

- Як так може бути, що стиль мого майстра, який я успадкував від нього, також існує в іншому світі ?

- Мене це дивує не менше . . . але з іншого боку ти можеш відродити стиль, який вважається мертвим. Заснувати свою школу . . .  

- Звучить . . . як гарний план на майбутнє. Але для цього потрібно іще багато тренуватися.

- Звісно. Як раз цим ми і будемо займатися сьогодні. Хлопці мають скоро підійти.

Мамору із Ізао пройшли далі до додзьо.

- До речі, для чого нас тренують.

- М?

- В сенсі, нас тренують для битв. Для битв із ким?

Ізао не дав відповіді одразу. Він не міг сказати все одразу. Хоча Мамору і подає надії, він може бути не готовий сприйняти мету їх загону. Ні, зараз йому не можна це знати. 

- Через півроку буде проходити турнір, після якого переможці зможуть набути титул кандидата у самураї. 

- Кандидата ? Як же тоді стають самураєм ?

- Для цього потрібно мати певні бойові заслуги і мати певний рівень контролю своєю внутрішньою енергією. 

- І тоді знов турнір проводити ?

- Хахах, ні, це вже не турнір.  Раз на п'ять років влаштовується велика церемонія посвяти, вона набагато більше за щорічні турніри. Від кожного клану приходить приблизно по 5 загонів, у кожному до 10 людей. До речі про людей . . . чогось вони запізнюються. 

Пройшло вже достатньо часу після початку тренувань,  але ніхто так і не приходив.

- Ну раз їх немає, то я можу більше часу приділити тобі, Мамору. Скажи, ти коли-небудь стріляв із лука ? 

- Ні, ніколи.

- Тоді зараз спробуєш. Почекай тут.

Ізао зайшов у додзьо і повернувся із двома довгими луками, та колчанами стріл.

- За будівлею є манекени, ходимо.

Поза додзьо був іще один майданчик для стрільби. На різній відстані стояли набиті травою мішки на підпорках, віддалено це нагадувало силует людини.

- Як думаєш, що найважливіше при стрільбі з лука ? 

- Техніка і влучність, напевне. 

- А швидкість ? 

- Якщо цілей багато, та вони відносно поруч одне від одного, тоді можна стріляти швидше, не хвилюючись за влучність. А в іншому мені здається що краще довше цілитися і влучити одразу, ніж зробити декілька пострілів мимо.

- Хм, розумна думка. В цілому ти правий, і якщо ти сказав першим за техніку, то слідкуй уважно. 

Ізао дістав одну стрілу і впер її у тятиву. Спочатку він підняв лук над собою, і по мірі натяжіння тятиви Ізао повільно опускав лук нижче, допоки обидві його руки не вирівнялися прямою лінією. Зі свистом стріла влучила рівно у голову найвіддаленішого манекена.

- Бездоганна техніка, я навіть не знаю що сказати.

Усі рухи були вивірені, нічого зайвого.

- Дякую, а тепер ти. Яку ціль обереш ? 

- Вашу.

- Хмхмхм, мені подобається твій ентузіазм, але може все-таки обереш яку-небудь ближче ?

- Якщо зможу влучити у дальню, влучу і у ближню, але не навпаки.

* Якщо часу обмаль, то потрібно докладати більше зусиль до тренувань.

- Як забажаєш. Дивися: накладаєш стрілу, вирівнюєш руки, цілишся і стріляєш.

Мамору майже точно повторив усі рухи Ізао, стріла вилетіла із меншою швидкістю, але тулуб манекена влучила.

- Для першого разу дуже гарно. Знаєш, не у всіх хлопців вийшло з першого разу влучити. 

Мамору натягнув другу стрілу, із поправкою після першого постралу стріла влучила в умовну "шию".

- Ха, а ти швидко вчишся, синку.

* Якось він не виглядає суворим самураєм який слідує бусідо.

- Ви сказали, що не у всіх вийшло. Значить, хтось таки влучив ?

- Так, Тетсуя гарний стрілець,  влучає точно у голову. Я пропонував йому більше часу приділяти луку, але він постійно казав що для початку потрібно навчитися меча.

- І я продовжу це казати.

- Які люди . . . 

Тетсуя зненацька вийшов із-за кута будівлі.

- Якщо ти тут, то де усі інші ? 

- З них знімають мірки для обладунків, я був перший, тому і прийшов перш за всіх.

- Технічно, першим прийшов я. / Мамору

- Загалом так. І часу, дивлюся, ти не марнуєш. Як успіхи із луком ? 

- Поки що здається легше, ніж я очікував.

- Ти подивися на дальній манекен. Перша в голові моя, друга в тілі і третя в голові від Мамору.

- 30 джо (1 джо ~ 3 метри) ?! З другого разу у голову влучив? Навіть я починав з 10 джо.

Такі досягнення неабияк здивували Тетсую, схоже тепер в нього з'явилась конкуренція за звання найкращого стрільця.

* І як мені реагувати ? Я не хочу вихвалятися, але і не можу вдавати, що для мене це звичайна справа . . . 

- Скажемо, мені пощастило.

Ізао поплескав Мамору по плечу.

- Тебе буде цікаво вчити, хехе. До речі, якщо вас двоє, то можемо влаштувати невеличке змагання між вами. 5 стріл, дальня ціль.

Ізао почергово подивився спочатку на Тетсую, потім на Мамору, оцінюючи їх реакцію.

- Я згоден. Потрібно ж перевірити на що я здатен.

- Добре. Тетсуя ? Що ти скажеш ?

Тетсуя важко видохнув.

- Мамору третій день тут, а вже демонструє перевагу таланта над практикою. Звісно ж я за !

* Так ти в нас азартний гравець ? А, Тетсуя ? 

- Мій майстер казав, що коли бракує практики -- талант безсильний.

Обидва Ізао і Тетсуя засміялися, поки Мамору не розумів чому. 

- Сприймай це легше, це суто дружнє змагання. / Тетсуя

- Так. Схоже, що ти звик приймати все серйозно. Хоча . . . в твоєму випадку це цілком логічно. Добре, насправді я хотів зробити ваше змагання трішки цікавіше. 

Із-за ременя Ізао дістав віяло. Як тільки він його розкрив стало видно металеві спиці між секціями та такі ж пластини. Це було бойове віяло.

Ізао виконав декілька рухів, які нагадували фрагменти танцю, і навкруги піднявся вітер.

- Я буду змінювати напрямок після того, як кожен зробить постріл. Хто буде першим ? 

- Каміння ножиці папір ? 

Тепер вже на Мамору дивилися дивуючись.

- Що ти маєш на увазі ? / Тетсуя

- Це така гра. Каміння б'є ножиці, ножиці виграють папір, а папір виграє каміння. На рахунок три ти маєш показати одне  з трьох разом зі мною. Хто переміг -- стріляє першим. І ще, першимим обидва мають показати ножиці, а далі вже як схочуть.

- Ніколи не чув про таку гру, але ідея цікава. 

 * Іще б не чув, хоча може в них є щось схоже . . . 

Мамору почав відлік

- Каміння, ножиці, папір.

Обидва показали ножиці. 

- Молодець, ти запам'ятав. Іще раз.

- Каміння, ножиці, папір!

Мамору -- каміння. Тетсуя -- ножиці.

- Я програв, так ?

- Вірно, каміння б'є ножиці. 

- Треба буде хлопцям розповісти, гадаю їм теж сподобається.

- Ітак, Мамору, готуйся стріляти. / Ізао

* Скоріш за все перший не влучить, але буде пристілочним.

Натягнув, вирівнявся, прицілився, постріл . . .