Поганий прогноз
Сьогодні вперше не наснилась, Минуло рівно сорок дев'ять днів. Уже настільки в серці заселилась, Що матінка страшиться: "Помарнів!" Я грав руками в ранній сивині, Коли лежав на лікарнянім ліжку. Ти тихо з фото посміхалася мені, Не міг нудну долати далі книжку. Полинути до тебе - от так диво! – Задумав я зробити під обід. Помітити пропажу неможливо, Аж лікар вийде на новий обхід. Від санітарів я не мушу утікати, Вони раптово засопіли в унісон. Не стане вже мене сім'я шукати, Бо ти мій зимній вічний сон. Я загубився у твоїй очах, Яка ж стара й банальна дурість. Але в таких простих речах, Пускали слухи, жиє мудрість. Мені прогноз робив мастак з наук, І я тримав неділями дистанцію. Щоб вберегти тебе від власних мук, Я змушений іти на обсервацію! Але сказав мені у сні провидець, Я лікуватись можу через яд. І спробувати хочу, бо безумець, Хоча не вірю у його слова, навряд. З палати крадькома зробити крок, Позбутись думи гострої, як жало. А серце раптом озиває голосок, Вернуть назад, воно мене благало. Бо знають всі, мені не кажуть, Бояться навіть ближче підійти. Усі аналізи на ту біду укажуть, Що мій страшиний діагноз - ти. 29.01.2023
2024-07-02 17:17:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4929
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4105