Нічне марення моє
            
            Мені ворожка 
нагадала 
піки даму...
А я про тебе 
думати не перестав...
Візміть хоч душу мóю 
під заставу!
В твоїх обіймах 
(лиш прошу)
ви обалаштуйте браму,
Яку із втрачених надій,
 сам чорт кував. 
І буду реготати 
над старою 
безугаву.
Ти ж знаєш, 
ну не мав я звички 
нарікать на рок.
Ми це проходили - 
тебе вже забував я!
Подумала, 
що, дивлячись, 
тебе! -
сприймаю за забаву,
А я тоді замало
 у безодню 
не зробив останній крок.
Ти пам'ятай, 
життя для мене все - 
безкрів'я,
Якщо захочеш,раптом, 
усміх свій забрать...
Так знай,
ридатиме страженно 
на іконі тій, 
пророк,
І затрясеться гулом 
все наше надгір'я.
 Бо нам з тобою 
долю вибирать кісток!
Бо нам з тобою 
руйнувать безвір'я!
Бо нам з тобою 
разом линуть до зірок!
Душа моя, 
лиш із тобою я повірю.
Благаю... на волосся -
 одягни вінок...
Кохаю.
Чую.
Мила!..
Я ж увесь горю!
А, ні...
Потроху...
Тихо...
Тлію...
17.01.2023
            2024-07-02 17:16:24
            
            
                                                    1
                
                
                
        3