Нічне марення моє
Benedict W. Øcland
Мені ворожка нагадала піки даму... А я про тебе думати не перестав... Візміть хоч душу мóю під заставу! В твоїх обіймах (лиш прошу) ви обалаштуйте браму, Яку із втрачених надій, сам чорт кував. І буду реготати над старою безугаву. Ти ж знаєш, ну не мав я звички нарікать на рок. Ми це проходили - тебе вже забував я! Подумала, що, дивлячись, тебе! - сприймаю за забаву, А я тоді замало у безодню не зробив останній крок. Ти пам'ятай, життя для мене все - безкрів'я, Якщо захочеш,раптом, усміх свій забрать... Так знай, ридатиме страженно на іконі тій, пророк, І затрясеться гулом все наше надгір'я. Бо нам з тобою долю вибирать кісток! Бо нам з тобою руйнувать безвір'я! Бо нам з тобою разом линуть до зірок! Душа моя, лиш із тобою я повірю. Благаю... на волосся - одягни вінок... Кохаю. Чую. Мила!.. Я ж увесь горю! А, ні... Потроху... Тихо... Тлію... 17.01.2023
2024-07-02 17:16:24
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Надзвичайно чуттєво
Відповісти
2024-07-04 06:37:45
1
Benedict W. Øcland
@Н Ф дякую, що відчули
Відповісти
2024-07-05 19:01:42
1
Н Ф
@Benedict W. Øcland Ви доклали зусиль для цього)
Відповісти
2024-07-05 19:17:02
1
Інші вірші поета
Поганий прогноз Перенародженний Боржник своєї величі (балада) Смерть яничара
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
typeof null
@heavens_are_fake
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1764
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3313