Смерть яничара
Туйдук* заграв останній спів, Заплакав, мов людина, вітерець. До шаблі у руках щось шепотів, Померлого, старий уже отець. " Мене зірвали із ланів моїх, Як той солодкий дикий плод... Забрали із країв безкраїх, Примусили забути свій народ. А я надіями ся жити змусив, Про силу, віру і життя. Я вибору не мав, я, сину, мусив! Немає більше, серце, вороття... Серед пустелі заблукалих душ, Я проростити насінину зміг... ...Мій милий, ти сокоріше руш – Цвітіння саду б подивитись встиг!.. Хай піді мной провалиться земля! І хай шайтан розжарить своє пекло! Не заслужив побачить журавля, Яким ти став, як все навколо смеркло... Повинен я, і заслужив гоніння кари. За те, ще хлопчиком рудоволосим, Водив тебе в чужинські ті отари, Де ми молитви в дар Аллахові підносим... Не міг, мій сину, навіть вже побачить, Горіння неба Батьківщини уві сні. Ось так я зміг тобі віддячить, Коли в своїх очах вернув ти це мені?! Навіки чорний день зрадливий, Я тихой рабськой люттю проклинаю. Коли маленькому тобі, щасливий, Свій власний ятаган** вручаю!.." Туйдук заграв останній спів, Заплакав, мов людина, вітерець. До шаблі у руках щось шепотів, Померлого, старий уже отець. _____________________________________ *Тайдук (або зурна) - народний духовий інструмент з тростини, поширений у країнах Близького Сходу . ** Ятаган - османський меч-шабля XVI-XIX століття. 19.01.2023
2024-07-02 17:14:02
1
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2538
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2786