REALITY / FIGMENT OF THE IMAGINATIVN
I open my eyes In the early morning Watching as if the last sunrise, Every day the groundhog's boring I remember some Kind of corpse In my basement, My mind turned upside down As a child When I did a face-plant, When I looked In the mirror I saw a faceless, Heart breaks my ribs, I am still restless... Rats devour a corpse Somewhere underground, I will drop the lighter, Then all the rats will be hugged by fire, Careful with desires, The object of desire will become a trap, I put a rope 'round your neck when I let it go IT WILL BREAK, Only in the future will you realize YOUR MISSED MISTAKE, Guilt will devour you from the inside JUST LIKE A PLAGUE, The ability to control temptation will ADD A FEW BONUS DAYS I open my eyes In the early morning Watching as if the last sunrise, Every day the groundhog's boring, I remember some Kind of corpse In my basement, My mind turned upside down As a child When I did a face-plant, When I looked In the mirror I saw a faceless, Heart breaks my ribs, I am still restless... What will you do If the police Turn out to be the killer? What will you do If the water Contains quicksilver? You will not do anything, YOU WILL JUST DIE, If you think that you're one of humanity, YOU ARE REALLY BLIND...
2021-09-24 07:26:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208