Страх

Кіра Орловська

Ти боїшся висоти? Чи болю від падіння?! Ти боїшся самоти? Чи що нікому не потрібна?! Ти боїшся критики? Чи просто не справитись?! Ти боїшся його слів? Чи зайвого схвалення?! Все життя чогось боїшся, А впевнена, що треба? Ти ж помреш, не лишишся, І вже без страху, полетиш до неба.

2021-05-04 18:32:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

RETURN Зігфрід#ВGD

@Кіра Орловська так не завжди сама людина може осилити страх. Наприклад соціофобію, гаптофобію тут вже потрібна психологічна підтримка.

Відповісти

2021-06-05 06:37:25

Подобається

Кіра Орловська

@RETURN Зігфрід#ВGD а може і не треба в цьому випадку з ним боротися!?

Відповісти

2021-06-05 21:34:02

Подобається

RETURN Зігфрід#ВGD

@Кіра Орловська так я думаю в таком випадку боротися не потрібно я вважаю

Відповісти

2021-06-05 21:38:46

Подобається

Інші вірші поета

Рутина Одноманіття Жінка-богиня Ода моєму чоловіку

Інші поети

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

Тесса

@caxxap16

Foxy Soul

@Foxy_Soul_

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3901

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1999