Страх
Кіра Орловська
Ти боїшся висоти? Чи болю від падіння?! Ти боїшся самоти? Чи що нікому не потрібна?! Ти боїшся критики? Чи просто не справитись?! Ти боїшся його слів? Чи зайвого схвалення?! Все життя чогось боїшся, А впевнена, що треба? Ти ж помреш, не лишишся, І вже без страху, полетиш до неба.
2021-05-04 18:32:47
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
RETURN Зігфрід#ВGD
@Кіра Орловська так не завжди сама людина може осилити страх. Наприклад соціофобію, гаптофобію тут вже потрібна психологічна підтримка.
Відповісти
2021-06-05 06:37:25
Подобається
Кіра Орловська
@RETURN Зігфрід#ВGD а може і не треба в цьому випадку з ним боротися!?
Відповісти
2021-06-05 21:34:02
Подобається
RETURN Зігфрід#ВGD
@Кіра Орловська так я думаю в таком випадку боротися не потрібно я вважаю
Відповісти
2021-06-05 21:38:46
Подобається
Інші вірші поета
Ода моєму чоловіку Де правда? Погляд ображеної Може щось змінити?
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2037
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4263