2/21(?)
Знову це перевтілення: димом зникаю безвісті тугою невичерпною. Наче цвяхами білими, віко труни небесної зоряним світом зчеплене. Полум'ям астероїдів, щоб до Землі потрапити, ріжу тканину простору. Мало себе озброїти: білий здійнявши прапор, ми маємо бути осторонь. Мало себе калічити штамом людського вірусу, вбивствами та джихадами. Можеш волати з відчаю, жалістю не сповільнюйся, ницою "з краю хатою" Мовчки живи - впокоєним: ніби в граніті рискою, крапкою життєобрію. Безліч бездії скоєно, серед Сансари тріскіту з рештою станеш обраним. #топхалтура Це красномовна халтура на 8 рядків з потрійними римами та подвійними цезурами у кожному, якщо кому цікаво. Халтурю, як можу🤘
2021-03-19 16:02:53
13
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Марі Жаго
@Last_samurai всього то
Відповісти
2021-03-19 17:30:47
1
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Last_samurai )))))😁👍Аби халтура не тріщала)
Відповісти
2021-03-20 02:43:30
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
А взагалі..складний вірш, як для мене.
Відповісти
2021-03-20 02:44:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2202
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1492