2/21(?)

Last_samurai

Знову це перевтілення: димом зникаю безвісті тугою невичерпною. Наче цвяхами білими, віко труни небесної зоряним світом зчеплене. Полум'ям астероїдів, щоб до Землі потрапити, ріжу тканину простору. Мало себе озброїти: білий здійнявши прапор, ми маємо бути осторонь. Мало себе калічити штамом людського вірусу, вбивствами та джихадами. Можеш волати з відчаю, жалістю не сповільнюйся, ницою "з краю хатою" Мовчки живи - впокоєним: ніби в граніті рискою, крапкою життєобрію. Безліч бездії скоєно, серед Сансари тріскіту з рештою станеш обраним. #топхалтура Це красномовна халтура на 8 рядків з потрійними римами та подвійними цезурами у кожному, якщо кому цікаво. Халтурю, як можу🤘

2021-03-19 16:02:53

13

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Марі Жаго

@Last_samurai всього то

Відповісти

2021-03-19 17:30:47

1

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Last_samurai )))))😁👍Аби халтура не тріщала)

Відповісти

2021-03-20 02:43:30

Подобається

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

А взагалі..складний вірш, як для мене.

Відповісти

2021-03-20 02:44:33

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3725

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353