егоїстичне/кс3
присвяти мені трохи віршів, від яких просто їде дах. з кожним подихом тільки гірше: заблукала в чужих садах надкумедної рефлексії, слів різких, де повітря брак астматичний супротив сіє, позабувши про свій антракт. присвяти мені трохи часу: це нахабно, ну і нехай. вже не вірю в потреби (власне, спричиняю чуттєвий хайп, що бентежно німіє в грудях і стискає в районі скронь). поміж ребрами злиться грудень, та від жовтня мене боронь. присвяти мені трохи болю, трохи відчаю і журби. залишаю навік з тобою всі нездійснені ще "аби", самовпевнені резонанси, необачний останній крок, у якому не захлинався лиш заручник пересторог. присвяти мені трохи правди, білу постіль, холодний чай. я тобі невимовно рада, тож замовкну. ти вибачай нелогічні та несвідомі нескінченні потоки слів. почувайся неначе вдома в гарячішій зі всіх голів. відшукай філософський камінь, що ховається серед гір. в найціннішій із рук оправі (не забракне якщо снаги), подаруй. почеплю на шию і носитиму наче хрест. я сприймаю тебе так щиро, що і досі ти ще не щез.
2021-07-02 08:18:42
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
@Самоскид! Цікаво, а малюнок теж автора? Якщо так, то це вдвічі бомбезніше!
Відповісти
2021-07-02 13:21:18
2
Last_samurai
@Лео Лея дякую
Відповісти
2021-07-02 13:31:17
1
Last_samurai
Відповісти
2021-07-02 13:36:21
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16553
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1924