Пару натяків на долонях

Last_samurai

Лиш пару натяків облишу на долонях: Дві краплі сліз. Хіба не зрозуміло, Хто був миліше всіх, хоча не милим І у чиїм залишитись полоні Хотіла б нерозумно й необачно? Але тепер - пробач. Я не пробачу. Але тепер - прими цю порожнечу. Тенета стягнуті з думок. До речі, Я залишаю шрамами на скронях Твоє мовчання відчайдушним криком, Щоб потім запечатати в повіках Солоність болю. Може, захоронять Лиш пару спогадів, що кину до скарбниці Своїх поразок. Хай колись врятують Таку тендітну птаху, мавку тую, Що досі щира там, де інші - ниці. Що досі мріє там, де всі недбало Плюються у бажань своїх криницю, Вальсуючи зі злом, що править балом Та відгодовуючи на забій синицю В чужих руках. (На журавля змінивши, Тримають в клітці). Він не бачив нив ще. Неволя почуттів у годівниці - Сучасний тренд. Під силу нам зламати? Кохати палко, щиро, до нестями Не обіцяти, а сплестись вустами? Любов (неначе батько й рідна мати) Огорне щастям. Скажеш: швидкоплинне. Але пробач, я знов до тебе лину. Але пробач, зізнайся вже: на серці Не залишилось ба відлуння терцій Від сміху, що засяяв яскравіше Ніж сонце, що чіпляється за гори І променисто спопеляє горе? Хіба любити не навча Всевишній?

2021-01-12 05:49:10

14

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

MalyAl

@Last_samurai ну, как написано, так и прочитала 😄, только ты там "о" и "ь" забыл. Но я сразу смекнула, что к чему)

Відповісти

2021-01-12 07:47:03

1

Last_samurai

дякую!!!

Відповісти

2021-04-27 05:34:47

Подобається

Лео Лея

У мене вже слова скінчились для коментарів. Кожен вірш - це окрема перлина. Поки дочитаю всі, напевно перейду лише на смайли. Ці відчуття дуже важко передавати словами, які я відчуваю, читаючи кожен твій вірш... 💞

Відповісти

2021-07-06 17:51:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2051

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1911