Рандомні факти
Йду від метафор - пронизливих та абстрактних Ближче до суті, без пафосу зайвих речень, Що викликають огиду і крихти страху: "Пере- , занадто" (і несприйняття, до речі). Геть від коріння, яке проросло в повітря: Втратити сенс чи змістовно піти до пекла? Я полюбляю дивитись на небо й квіти, Щоб холодити думки (тільки там, де тепло). Я полюбляю картоплю й рандомні факти, Вирвані із контексту (чи підсвідомі). Як-от на кшталт: серед всіх, хто підносить фатум, у половини - нікого немає вдома. Десь у третини - нічого, лише потреби. Я ж не бажаю бажати, шановне панство. А в черепах, панголінів (і, певно, в тебе) Найкрасивіший, міцніший у світі панцир. Пам'ять дивує (частіше - невибірково). Тести за Айзенком геть неінформативні. Вп'яте на п'яти собі наліплю підкови. Може, насниться пітьма й невідомий ти́ в ній. Течії править потрісканий Льодовитий. Тане в Антарктиці крига та на Алясці. І на Нептуні здійнявся жахливий вітер. (А на додачу - тебе не почути, трясця). Тобто, я, звісно, порину думками вище, Тишу сприйму як належне, бо (Mamma mia) Я ж зазвичай так спілкуюся - через вірші. Добре, що їх, прочитавши, не розуміють.
2021-03-29 08:03:16
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann а там рандомные факты, из Википедии
Відповісти
2021-03-29 10:06:25
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:17:38
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:29:08
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1701
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9626