Рандомні факти
Йду від метафор - пронизливих та абстрактних Ближче до суті, без пафосу зайвих речень, Що викликають огиду і крихти страху: "Пере- , занадто" (і несприйняття, до речі). Геть від коріння, яке проросло в повітря: Втратити сенс чи змістовно піти до пекла? Я полюбляю дивитись на небо й квіти, Щоб холодити думки (тільки там, де тепло). Я полюбляю картоплю й рандомні факти, Вирвані із контексту (чи підсвідомі). Як-от на кшталт: серед всіх, хто підносить фатум, у половини - нікого немає вдома. Десь у третини - нічого, лише потреби. Я ж не бажаю бажати, шановне панство. А в черепах, панголінів (і, певно, в тебе) Найкрасивіший, міцніший у світі панцир. Пам'ять дивує (частіше - невибірково). Тести за Айзенком геть неінформативні. Вп'яте на п'яти собі наліплю підкови. Може, насниться пітьма й невідомий ти́ в ній. Течії править потрісканий Льодовитий. Тане в Антарктиці крига та на Алясці. І на Нептуні здійнявся жахливий вітер. (А на додачу - тебе не почути, трясця). Тобто, я, звісно, порину думками вище, Тишу сприйму як належне, бо (Mamma mia) Я ж зазвичай так спілкуюся - через вірші. Добре, що їх, прочитавши, не розуміють.
2021-03-29 08:03:16
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann а там рандомные факты, из Википедии
Відповісти
2021-03-29 10:06:25
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:17:38
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:29:08
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5099
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6267