Рандомні факти
Йду від метафор - пронизливих та абстрактних Ближче до суті, без пафосу зайвих речень, Що викликають огиду і крихти страху: "Пере- , занадто" (і несприйняття, до речі). Геть від коріння, яке проросло в повітря: Втратити сенс чи змістовно піти до пекла? Я полюбляю дивитись на небо й квіти, Щоб холодити думки (тільки там, де тепло). Я полюбляю картоплю й рандомні факти, Вирвані із контексту (чи підсвідомі). Як-от на кшталт: серед всіх, хто підносить фатум, у половини - нікого немає вдома. Десь у третини - нічого, лише потреби. Я ж не бажаю бажати, шановне панство. А в черепах, панголінів (і, певно, в тебе) Найкрасивіший, міцніший у світі панцир. Пам'ять дивує (частіше - невибірково). Тести за Айзенком геть неінформативні. Вп'яте на п'яти собі наліплю підкови. Може, насниться пітьма й невідомий ти́ в ній. Течії править потрісканий Льодовитий. Тане в Антарктиці крига та на Алясці. І на Нептуні здійнявся жахливий вітер. (А на додачу - тебе не почути, трясця). Тобто, я, звісно, порину думками вище, Тишу сприйму як належне, бо (Mamma mia) Я ж зазвичай так спілкуюся - через вірші. Добре, що їх, прочитавши, не розуміють.
2021-03-29 08:03:16
12
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann а там рандомные факты, из Википедии
Відповісти
2021-03-29 10:06:25
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:17:38
1
Last_samurai
Відповісти
2021-03-29 10:29:08
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4249
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12817