важливо?/кс3
завше хотіла писати про справді важливі речі:
ну, землетруси, нібіру чи пандемію.
надмотивуюче, виважене й доречне:
попрактикуюся, думала, і зумію.
про коливання річної температури
десь на плутоні, про сонця протуберанці.
вихід ферзя відчайдушний на випад тури
та марсіанський "привіт" в перешкодах рацій.
про майстрування вітрил і човнів з паперу,
дах як зміцнити повітряним кволим замкам,
про філософію Ніцше або, напевне,
щоб з новим днем не втрачати до руху запал
щось про лайфхаки, як стати собою кращим.
чи косметичні тренди: сучасність Геби.
про смолоскипи, катани, шаблі та пращі...
та не виходить. усюди - лише про тебе.
скажеш, це дивно, бо ми ж не були знайомі
(і навіть зараз, по суті, це є незмінним).
я ж трактувала одвічний вселенський гомін
мов одкровення. підрив на ілюзій міні.
кожну хвилину, секунду, миттєвість радо
перекладала на рими в сумнівних віршах.
там, де всі бачили світ, як він є насправді,
знов (неслухняно-рішуче) шукала інше.
в сталій пташиній ноті, дощів сопрано,
квітці, засушеній в книзі від паранойї.
солі старій, що лікує невдало рани
та у пригодах, що сталися не зі мною.
у зореносному погляді небосхилу
чи конюшині, що згублена на удачу.
в кожній, приреченій вмерти, серцевій хвилі...
і навіть зараз, в рядках цих абсурдних. бачиш
слід невагомий, зникаючий (ніби коми
у невідправленім/щирім до сліз) листі?
звідки ж я знала, що ти є ну геть у всьому?
і навіть більше - у всьому є тільки ти.
☻
2021-05-17 07:48:30
10
8