важливо?/кс3

Last_samurai

завше хотіла писати про справді важливі речі: ну, землетруси, нібіру чи пандемію. надмотивуюче, виважене й доречне: попрактикуюся, думала, і зумію. про коливання річної температури десь на плутоні, про сонця протуберанці. вихід ферзя відчайдушний на випад тури та марсіанський "привіт" в перешкодах рацій. про майстрування вітрил і човнів з паперу, дах як зміцнити повітряним кволим замкам, про філософію Ніцше або, напевне, щоб з новим днем не втрачати до руху запал щось про лайфхаки, як стати собою кращим. чи косметичні тренди: сучасність Геби. про смолоскипи, катани, шаблі та пращі... та не виходить. усюди - лише про тебе. скажеш, це дивно, бо ми ж не були знайомі (і навіть зараз, по суті, це є незмінним). я ж трактувала одвічний вселенський гомін мов одкровення. підрив на ілюзій міні. кожну хвилину, секунду, миттєвість радо перекладала на рими в сумнівних віршах. там, де всі бачили світ, як він є насправді, знов (неслухняно-рішуче) шукала інше. в сталій пташиній ноті, дощів сопрано, квітці, засушеній в книзі від паранойї. солі старій, що лікує невдало рани та у пригодах, що сталися не зі мною. у зореносному погляді небосхилу чи конюшині, що згублена на удачу. в кожній, приреченій вмерти, серцевій хвилі... і навіть зараз, в рядках цих абсурдних. бачиш слід невагомий, зникаючий (ніби коми у невідправленім/щирім до сліз) листі? звідки ж я знала, що ти є ну геть у всьому? і навіть більше - у всьому є тільки ти. ☻

2021-05-17 07:48:30

10

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Самоскид!

коми найкращі коли вони зникаючі 🍒

Відповісти

2021-05-18 08:54:47

1

Last_samurai

@Самоскид! 🌚🍒

Відповісти

2021-05-18 10:29:51

1

Лео Лея

Коли римовано описуєш життя, Хай, навіть, день - це все одно картина (де замість пензля - щире каяття). Буття сприймаєш щиро, мов дитина👍

Відповісти

2021-05-25 14:10:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1554

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5039