Хто я?
Всесвіту, скажи мені хто я? Чи сьогодні живу своє життя? У свого відображення в дзеркалі я щодня питаю, Які ще таланти й призначення у собі зберігаю? Я знаю, що народжена для того аби творити, Щоб свою душу у вірші перетворити, Та на яких шляхах місця під сонцем собі шукати? Як довго я буду в чужих тернах блукати? Так, я вже вийшла із незнання й страждання темних печер, Спогади мозок про які так і не стер, Коли ж я знайду призначену для мене зірку провідну? А потім стану півонією і розквітну, Буду світити ясніше, ніж сонце ясне, І прокляття злих людей мене омине, Це колись станеться, я точно знаю, Бо до Всесвіту свої думи давно посилаю.
2022-11-01 20:05:03
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 😘
Відповісти
2022-11-02 05:18:04
Подобається
Сандра Мей
Ого, як на мене це чудово. Є над чим задуматись. По правді й в мене виникають такі думки. І я просто у захваті від вашого опису й пориву думок. Авторе ти молодець❤️.
Відповісти
2022-11-02 06:05:49
1
Lelyana_ art
@Сандра Мей Дякую 😊
Відповісти
2022-11-02 06:07:37
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2837
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4901