Сонет 22
До мене знов постукала весна... Так несподівано, і так невчасно... Чому проснувся, коли сонце згасло? Чом вслід не біг, як мить була щасна..? Не кликав і не ждав, блукав у снах... В кромішній тьмі щось запалало ясно, Суха пустеля вкрилась квітом рясно, Мов, загорілись маки у житах... А я собі пророчив гибель вічну, У книгу мертвих сам себе вписав, Надію промінявши на сум'яття... Покинув я країну потойбічну. Та хто ж той ангел, що мене забрав? Хто та, що врятувала від прокляття..?
2021-08-14 11:47:00
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Весна іноді приходить невчасно... Так-так, ми думаємо, що невчасно. А насправді в нашому житті все стається досить відповідно і систематично. Також для творчої людини таки потрібно пережити цю "стресотерапію" та "шокотерапію", що спричинена різкими змінами наших душевних "пір року". І добре, якщо є поруч та людина, яка допомагає в цьому і прискорює процес)
Відповісти
2022-11-04 12:53:40
1
Ріна Беррі
Боже, як це знайомо, відчуття близької мені людин...
Відповісти
2022-12-08 21:54:23
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5744
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13198