Сонет 22
Микола Мотрюк
До мене знов постукала весна... Так несподівано, і так невчасно... Чому проснувся, коли сонце згасло? Чом вслід не біг, як мить була щасна..? Не кликав і не ждав, блукав у снах... В кромішній тьмі щось запалало ясно, Суха пустеля вкрилась квітом рясно, Мов, загорілись маки у житах... А я собі пророчив гибель вічну, У книгу мертвих сам себе вписав, Надію промінявши на сум'яття... Покинув я країну потойбічну. Та хто ж той ангел, що мене забрав? Хто та, що врятувала від прокляття..?
2021-08-14 11:47:00
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Весна іноді приходить невчасно... Так-так, ми думаємо, що невчасно. А насправді в нашому житті все стається досить відповідно і систематично. Також для творчої людини таки потрібно пережити цю "стресотерапію" та "шокотерапію", що спричинена різкими змінами наших душевних "пір року". І добре, якщо є поруч та людина, яка допомагає в цьому і прискорює процес)
Відповісти
2022-11-04 12:53:40
1
Ріна Беррі
Боже, як це знайомо, відчуття близької мені людин...
Відповісти
2022-12-08 21:54:23
1
Інші вірші поета
Тріолет 42 Тріолет 49. Моїй долі Сонет 20 Сонет 14
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2882
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9679