Сонет 46
Микола Мотрюк
Усе постало, ожило́ по Його Волі, І ми покликані Любов'ю до життя, Щоб дивлячись на Схід у далечі лілові, Стрічали день новий у світлості лиця. Та нам милують око зали мармурові, Алмази, золото, і дороге шиття... Щоби у кожного були на язикові, Й щоб удостоїли лаврового вінця... Але ключі до щастя тільки в Божім Слові, Багатство, слава, чи знання — усе сміття, Усе це марне є, коли нема любові, Коли чужі, байдужі серцю почуття... Чи з каменю ті стіни, а чи смерекові, Важливо — збудувать дім на міцній основі.
2025-01-28 09:35:37
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) Дякую! На славу Божу!
Відповісти
2025-01-28 16:50:43
1
Лео Лея
Так, як в Слові написано👍 чудовий вірш.
Відповісти
2025-02-07 03:23:57
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Спасибі!
Відповісти
2025-02-08 06:15:25
1
Інші вірші поета
Тріолет 1 Сонет 7 Рондель 1 ***
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
Story Scribe
@StoryScribe
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2286
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3421