Сонет 46
Микола Мотрюк
Усе постало, ожило́ по Його Волі, І ми покликані Любов'ю до життя, Щоб дивлячись на Схід у далечі лілові, Стрічали день новий у світлості лиця. Та нам милують око зали мармурові, Алмази, золото, і дороге шиття... Щоби у кожного були на язикові, Й щоб удостоїли лаврового вінця... Але ключі до щастя тільки в Божім Слові, Багатство, слава, чи знання — усе сміття, Усе це марне є, коли нема любові, Коли чужі, байдужі серцю почуття... Чи з каменю ті стіни, а чи смерекові, Важливо — збудувать дім на міцній основі.
2025-01-28 09:35:37
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) Дякую! На славу Божу!
Відповісти
2025-01-28 16:50:43
1
Лео Лея
Так, як в Слові написано👍 чудовий вірш.
Відповісти
2025-02-07 03:23:57
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Спасибі!
Відповісти
2025-02-08 06:15:25
1
Інші вірші поета
Син Землі Тріолет 7 Тріолет 3 Сонет 8
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2465
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4838