Тріолет 20
Для Бога ти дорогоцінна, Мов той, що в притчі, скритий скарб. Невинна, чиста і промінна... Для Бога ти дорогоцінна... Його любов свята, незмінна, Щоб описать бракує фарб... Для Бога ти дорогоцінна... Ти той, що в притчі, скритий скарб... Краса тілесна, вона тлінна... І у житті того не варт. Немов вода бурхлива, пінна, Краса тілесна бистротлінна... Але душа — зоря пломінна, Мов срібло чисте, її гарт... Для Бога-бо вона — безцінна... Найбільш коштовний в світі скарб...
2023-03-25 18:48:49
11
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Терті пляцки
Гарна поезія
Відповісти
2023-03-27 17:36:22
1
Лео Лея
І як завжди, читаючи рядки оці, Теплішає в душі, немов би промінці Ласкавим світлом зігрівають. І навколо Цвіте усе, аж ген до виднокола... Радію, що знову читаю Вашу поєзію)
Відповісти
2023-04-23 10:42:25
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея ) На здоров'я...)
Відповісти
2023-04-23 21:51:55
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9075
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1725