Вже скоро мала закінчитись осінь. У вечірньому повітрі відчувався запах диму від спаленого листя, через нього, останню неділю, фактично неможливо було знаходитися ввечері надворі. Дим забивав легені Велени, поки та намагалась, не дивлячись ні на що, насолодитися чашкою духмяного чаю, хоча той зовсім не перебивав запах диму. Звичку проводити вечори за чашкою чаю на вулиці, проводячи сонце за горизонт, дівчина перейняла від сестри, але потім та поїхала від них і Велені більше не було з ким виконувати цей дивний обряд. Через декілька років, згадавши ті приємні вечори, Велена вирішила відновити звичку, оскільки це добре знімало напругу після довгих навчальних днів. Тепер напруга не обмежувалась лишень навчанням в школі, оскільки відтепер дівчина мала займатися підзаробітком, через те, що виявилось декілька місяців тому:

• Сестра запросила Велену погостювати в неї на вихідні, отже та мала їхати в інше місто. Велена хвилювалась, хоча вона вже мала там хороших знайомих, але їх було замало та й також вони можливо не матимуть часу на неї. В п’ятницю ввечері Велена поїхала в місто, де жила її сестра, де зустріти її мав Ведан - це був давній друг, вони познайомились завдяки тому, що їх батьки добре спілкувались, мама Ведана була з того ж міста, що і Велена.

Декілька годин Велена провела в своїх роздумах, в мріях з музикою в навушниках. Відразу, коли автобус спинився, Велена помітила Ведана, обидва посміхнулись, оскільки зраділи зустрічі. Велена поглянула на годинник - о пів на дев'яту. Хлопець забрав у Велени сумку та разом вони вирушили до будинку Чеслави (сестри Велени). По дорозі, поки давні друзі обговорювали все, що сталось за час, коли вони не бачились, вони домовились про те, що Ведан має познайомити її з його другом.
  Велена відкрила двері квартири своїми ключами та спробувала знайти когось в ній. «Жодної душі,»- промовила про себе дівчина та ввімкнула телевізор, оскільки вона не терпіла тиші, а далі почала обходити квартиру, щоб оглянути все. Велена не знайшла нічого на вечерю, отже вирішила сама приготувати щось. Провозившись з вечерею до десятої ночі, дівчина так і не дочекалась сестру. Вона лягла в ліжко та, закривши очі буквально на декілька секунд, незаплановано поринула в сон.
  Велена прокинулась від звуків, що долинали з іншої кімнати - це був голос Чеслави. Велена зіскочила з ліжка та почала шукати сестру. Вона заглянула в її кімнату та усмішка засвітилась на її обличчі. Чеслава розмовляла з кимось по телефону, але після того, як помітила, що сестра вже прокинулась, закінчила розмову та обіймами привіталась з нею.
  Поснідавши разом, дівчата згадали все, що було раніше, але виявилось що старша сестра мала згодом йти по справам. Велена не хотіла залишатись сама вдома і було вже не знала куди подітись, як почула звінок телефону, та, поглянувши на назву контакту -
Ведан, взяла слухавку. Вони домовились про зустріч старих знайомих:"Як вчасно,-  подумала Велена.- Ми разом розійдемось по справах о четвертій."