Ведан та Велена провели вечір з Рожденом, в нього вдома. Коли надворі почало темніти, вони вже вирішили розходитись. Ведан запропонував провести дівчину, але та відмовилась скинувши все на те, що їм всим варто відпочити після цього дня, а сам Ведан набагато більше втомився чим Велена.
- Не варто втрачати енергію марно, зі мною все буде добре,- посміхнулась дівчина, вони обійнялись та розійшлись в різні сторони.
  Через декілька хвилин Велена вже почала сумніватись в своєму рішенні. Справа в тому, що в неї було відчуття наче хтось весь час йшов за нею. Такого ніколи не було раніше. Та і чому вона так почала всього боятись? Здавалось, в неї починається параноя. Вона почала йти швидше, бо занадто боязко було поглянути назад. Крок за кроком, вона відчувала, як хтось ледь не ступає їй на п'яти. Як поглянути назад? Велена вже не дивилась вперед, вона дивилась вліво, але не так, щоб можна було помітити когось з-заду, вже близько хвилини. Ось, тут світло! Опинившись під світлом ліхтаря вона різко обернулася, але..ЩО ЦЕ? Воно всеодно за нею, поклало їй руки на плечі. Дівчина зупинилась в ступорі, як почула голос:
- Я тут стояв, як ти в мене врізалась. Чи не доля це якась?
  Дівчина впізнала голос. Та обернулась.
- Роман!..
- Так, жінко?
- Чому після того, як ти мене провів, ти почав повертатись дорогою назад?
  Якого біса? Хіба це її найбільше хвилювало останні 7 хвилин?
- Як ти можеш помітити, зараз о пів на десяту і я стою ледь не в домашньому одязі, чекаю дива, а до твого тимчасового місця гостювання звідси близько п'яти хвилин. Ну, мені було не важко, і до того ж, я мав бути повністю впевнений, що ти повернулась жива та ціла.
- Добре, я зрозуміла, дякую.
- За що?- хлопець здивовано посміхнувся.
- За турботу,- дівчині стало спокійніше, хлопець відволік їі від нав'язування собі різної чортівні.
- Так от, я говорив про диво і, здається, я його дочекався. Схоже на те, що тобі не зовсім весело бродити вночі містом. Чи можу я запропонувати Вам, жінко, свої послуги, звісно, якщо Вас не турбує домашній вигляд кавалера?
- Взагалі не турбує,- дівчина засміялась та і сама не зрозуміла, як почала довіряти Роману так швидко. Можливо, тому що він був другом Ведана? Та і неважливо. Дівчина закинула свою руку за його та вони попрямували далі. Взавтра вранці Велена вже буде на навчанні в своєму місті, варто відпочити.