Давній знайомий
- Цей ранок почався не з кави. Велена прокинулась через гучний шум дощу, що линув через відчинену кватирку, зачинила її та повернулась в ліжко. Дівчина дістала з тумби телефон та знову перевірила той контакт - «Любен», так, неначе щось мало змінитись за ніч, але ні: ті ж цифри, ті ж літери. Якщо відверто, то вона надіялась, що номер зникне або хлопець змінив його, оскільки боялась нової зустрічі. «Давні почуття лишень почали зникати, а що як вони повернуться знову? А що як він відмовить в зустрічі? Або ж… Ні, краще не гадати напевне,- промайнуло в її думках. Велена поглянула на годинник, який показував рівно десяту. - Занадто рано,»- подумала вона та почала застеляти ліжко.
- Спальна кімната дівчини була доволі простою: білі шпалери, чорна тумба, темно-коричневий столик для навчання, білу тюль прикривала багрова занавіска, такого ж кольору була і нижня постіль на ліжку. Хтось скаже «несмак», але Велену все влаштовувало, навіть більше – це були три її улюблених кольора: білий, чорний та багрянець.
- Велена розігріла, приготовані мамою вранці бутерброди, ввімкнула телевізор в вітальні, що була така ж непримітна, як її спальна кімната, та почала снідати. Як тут звідкись почали долинати звуки дзвінка телефона, дівчина від несподіваності навіть трохи злякалась, але швидко зрозуміла, що відбувається, та почала його пошуки. «Знову я забула де його залишила,- дівчина розізлилась.- А, ось він!"- Велена дістала його з-під подушки дивану в вітальні, але дзвінок обірвався. Цього номеру не було в її списку контактів – такого Велена не полюбляла, оскільки це міг бути хто завгодно. Хвилина роздумів і знову телефонує цей номер – Велена прийняла виклик:
- Привіт, це Рута. Я хотіла запитати, чи зможеш ти сьогодні прийти зі мною на пробіжку о четвертій?
Велена поглянула на годинник – одинадцята година.
- Так, я зможу.
***
О пів на четверту Велена вже була на місці. Чекаючи пів години Руту, вона помітила деяких знайомих, але намагалась залишатися непомітною для світу. Здавалось, той день був не найкращим для зустрічей з знайомими, а тим більше для нових знайомств.
- Привіт,- сказав їй хлопець з, проходячої повз неї, компанії.
- Привіт,- здивовано відповіла Велена,оскільки, здається, не тільки її товаришка вирішила зайнятись бігом сьогодні.
- Вибач, я запізнилась?- сказала Рута, підбігаючи до Велени.
- Ні, все добре,- дівчина все ще вглядалась в того хлопця.
- Ви не знайомі?
- Ні, ми добре знаємо один одного.
- Тоді давай приєднаємось до гурту,- Рута вхопила її за руку і повела до інших, не даючи сказати ні слова.
Коли до тої компанії людей залишалось декілька кроків, Велена впевнилась в своїх припущеннях. Компанія складалась з: двох дівчат – Найди та Оріяни; двох хлопців – Віста та Любена. До чого, але до того, що вона буде знаходитись з Любеном в одній компанії вона не була готова. До того ж, вона не могла зрозуміти, чому саме тепер він вирішив привітатись. Можливо, щось змінилось, але в ньому чи в ній? Здавалося, він був щасливий її бачити, але так це чи це гра на публіку? Дівчина загрузла в роздумах, лишень підтакуючи та киваючи з усмішкою, обговорюючій щось компанії.
Коментарі