- Як думаєш, настане кінець світу цього року?

- Так само як і сотню років перед цим – ні.

- Впевненість зашкалює.

- Новий рік наштовхує на думки про кінець? Дуже логічно звісно. В людей подібне асоціюється з новим початком, зі змінами. – здивувалась Велена.

- Я не змінююсь, ти ж знаєш.

Рута та Велена чекали на Марену, з початку навчального року та стала їхньою новою однокласницею. Поки ще не закінчились зимові канікули, дівчата хотіли хоч трішки розважитись, тож вирушили на свято в Будинок культури.

Для дівчат там була купа знайомих, а ось Велена не знала майже нікого. Справа в тому, що вона занадто домашня, а подібні гулянки їй не дуже подобаються. Марена уникала знайомих, оскільки ці зустрічі здавались їй неприємними, та разом з дівчатами спробувала піти в танок. Незрозуміло звідки з’явились декілька хлопців, що оббігли дівчат в танку, та далі рушили по своїм справам. Один з них, йдучи до свого друга, наштовхнувся на Велену, дівчина не надала цьому уваги та спробувала знайти Руту, яку випадково загубила в натовпі людей. Буквально через мить хлопець врізався в неї знову і без жодних слів, здавалось, навіть не помітивши рушив далі – це почало злити Велену, але злість пройшла згодом, коли вечірка мала закінчитися і дівчата збирались по домівкам. Велена говорить з Мареною, як тут знову! На цей раз дівчина розізлилась та викрикнула: «Дивись куди йдеш,»- але відповіді не було.

                   *          *         *

Ось і почалось навчання. Велена сиділа за партою, як завжди з Світаном. Вона взяла в руки телефон та помітила нове увідомлення «Користувач надіслав вам повідомлення», вона відкрила сповіщення, відкрився майже пустий діалог, лишень одне прийняте повідомлення – посилання на якийсь профіль. Спочатку Велена оглянула сторінку надсилача,поки антивірусна програма перевіряла посилання на віруси, на ній, як виявилось, зовсім не було інформації про нього. Велена повернулась до повідомлень, помітила знак безпеки біля посилання та перейшла по ньому. Це виявився профіль хлопця з того ж міста що і вона, Велена оглянула всі фото та перейшла на стіну, там він репостив файні картинки з різних груп. Велена оцінила декілька постів на його сторінці та знову вимкнула телефон. «Просто бот, що рекламує профіль,»- подумала вона та хотіла вже було покласти телефон як отримала нове повідомлення:

Аскольд Довбиш: А я вже купив квитки до тебе в Сантьяго-де-Чилі)

Велена здивувалась, але потім згадала, що замість справжнього міста проживання, вона зазначила місто, де хотіла б жити. Вона повернулась назад щоб запитати Марену, що сиділа позаду неї, хто це такий, але та чомусь вирішила нагадати їй ту вечірку та Веленине роздратування дивним незнайомцем.

- Невже ти маєш на увазі того хлопця?

- Так, це він.

Велена повернулась назад та почала відповідати на його повідомлення:

Руданська Велена: Щоб знову жбурнути мене декілька разів? Дякую, не потрібно.

Аскольд Довбиш: Ти пам’ятаєш той вечір, так?

Руданська Велена: Так, і маю не найкращі враження після нього. Скільком ти залишив такий «післясмак»?

Аскольд Довбиш: Чесно говорячи, я не знаю як так трапилось. Ти ж не фейк? Сторінка справжня. Значить все добре.

Руданська Велена: Що ти маєш на увазі?

Аскольд Довбиш: Я тут оглянув твою сторінку: фільми любиш, меломан. До речі, дуже гарне фото з довгим волоссям, для чого обрізала?

Руданська Велена: Це не має значення. Дякую, оглядати твою сторінку не буду так. Скільки тобі років?

Аскольд Довбиш: А що?

Руданська Велена: Знаєш, є щось типу Кримінального Кодексу, річ серйозна, я б з нею не сперечалася..

Аскольд Довбиш: Гадаєш що я застарий?

Руданська Велена: Ні, я так гадаю про себе.

Аскольд Довбиш: Аж самому страшно.

Руданська Велена: Такскількитобіменіщедовгопитати?

Аскольд Довбиш: Хахах, звідки такі люди беруться, як мені це подобається. Мав би більше часу, то ще б полистувались, а так то маю йти.

Руданська Велена: Йди.