У невеликий кабінет ледь пробивалося світло через вікно. Шелестів папір, неначе хтось перелистував сторінки книги, шукаючи якусь інформацію - так це і було.
- І що сталось в тій кімнаті?- запитала жінка, що сиділа за столом, надягнувши свої окуляри.
- Я прокинулась від того, що на іншому ліжку хтось  голосно коперсався.
- І хто це був?
- Коли я відкрила очі і поглянула на сусіднє ліжко, я не помітила там нічого, окрім того, що моя рука була прив'язана до ліжка.
- Ви звільнились?
- Так.
- Як саме?- жінці доводилось витягувати кожне слово з людини, що сиділа навпроти в кріслі і дивилась в вікно.
- В мене була вільна інша рука. Я дотягнулась до битого скла, яке було розкидане по всій підлозі, та перерізала мотузку. Встала з ліжка та попрямувала до дзеркала...- дівчина знову замовкла.
- Ви щось побачили в дзеркалі?
- Так, я побачила себе,- вона здригнулась.
- Щось було не так?
- Моє відображення рухалось незалежно від мене, а потім вистрибнуло з дзеркала і в кімнаті різко стемніло. Вистрибнувши, воно зупинилось біля дзеркала. Тепер це вже було щось схоже на жахливий тіньовий фантом, на повністю чорному тілі помітно було лишень білі очі. Напівприсівши,  спершись на руки воно почало повзти до мене. Від страху я почала відступати назад та згодом опинилась знову біля ліжка, за ним вперлась в стіну - більше не було куди тікати. Я здригнулась та почала молитись, просила про допомогу, але воно не зникало. Я закрила лице руками та спустилась на підлогу, чекаючи загибелі, як тут відчула...
- Що ви відчули?
- Я прокинулась. Мої руки так, як і увісні, закривали моє обличча. Я видихнула, прийняла руки та, як тільки я відкрила очі, я побачила це створіння знову - воно дивилось прямо мені в очі. Я просто затамувала подих та не рухалась, поки воно не зникло..
- А як воно зникло?
- Воно розчинилось в повітрі.
Жінка дістала папір та написала щось, промовивши:"Ви просто занадто багато хвилюєтесь." Дівчина забрала лист папіру та, прослухавши детальні рекомендації, вийшла з кабінету. На дверях кабінету зблиснув золотистий напис "Приватний психолог", різке світло, що доринало з вікон в коридор, засліпило Велену. Вона покинула будівлю, зайшла в аптеку, взяла декілька пластинок прописаного заспокійливого та, закинувши дві пігулки в рот, направилась далі по вулиці.