"Я гадала, ти повернешся раніше,"- пролунав голос з кухні, але, заглянувши туди, дівчина нікого не помітила та припинила розуміти, що відбувається. З чим, але з орієнтуванням по звукам у Велени ніколи не було проблем, але всяке буває, тому вона вирішила поглянути і в інші кімнати. Проходячи вузький коридор, вона поглянула на годинник, що висів на стіні, - близько десятої та напрямилась до кімнати сестри, двері в яку були причинені.
- Чеславо?- але відповіді не було.
Через ще одну мить, як дівчина збиралась відкрити двері в кімнату сестри, на її телефон прийшло повідомлення:
Сестра
"Повернусь пізно. Лягай без мене."
  Дівчина поглянула на двері кімнати та оглянулась навкруги знову. Якщо тоді звуки лунали не з кухні, то і не точно, що вони лунають з її кімнати. Дівчина сперлась на стіну там, де вона могла б бачити двері в кожну з кімнат. Знову припинила дихати, серце її закалатало, але тут пролунав дзвінок в двері. Велена поглянула в вічко та, помітивши сусідку, відкрила двері.
- Доню, твоя сестра вдома? Я маю до неї справу.
- Таак,- пролунало з вітальні та Чеслава поспішила до сусідки.
   Поговоривши з сусідкою, Чеслава повернулась в квартиру, де її вже чекала Велена з злою гримасою та знайденим на кухні програвачем.
- Віддай мені пульт від програвача!- голосно промовила дівчина та натиснула на кнопку видалення останнього запису на програвачі.
Чеслава любила пожартувати з сестри, але за час, поки вони не бачились, для Велени це стало незвично.
- Та що ти, я ж просто пожартувала.
- Дурні в тебе жарти...
Сестри випили по чашці чаю, як за давнім звичаєм, та лягли спати.
   Вранці дівчину розбудив дзвінок Ведана.
- Так, я тебе слухаю,- дуже сонно промовила дівчина, солодко тянучись руками до сонця.
- Збирайся, соню. Нам сьогодні тягнути Рождена до лікарні.
Дівчина перевернулась на інший бік та знову закрила очі.
- Ти тут?
Якщо чесно, соромно, але їй було лінь. Коли-небудь, але не так рано ж. Але дівчина переборола себе:
- Так, тут. Де, о котрій?
      Закінчивши розмову з Веданом, дівчина піднялась з ліжка та почала готувати сніданок. Поглянувши на своє відоображення, вона впевнилась, що краса не довговічна і її вигляд сьогодні занадто відрізняється від вчора. Дівчина поснідала та, довго не муштруючи себе, зробила що-небудь з своїм лицем, зачіскою та вирушила до Рождена додому, як домовились вони з Веданом.
  Вдома їх зустрів не зовсім привітний Рожден, оскільки прокидатись вранці і йому було не до вподоби, але й той не гаяв часу, тому звідти вони швидко дібрались до лікарні. Рожден отримав бланк на аналізи та медогляд і почалась їхня ледь не вічна подорож по лікарні.