Сьогодні Велена прийшла занадто рано до школи, не як завжди. Дівчина вирішила зателефонувати Світану щоб запитати коли він дійде, але той не підіймав слухавку. "Можливо, він забув його вдома, як часто буває,"- подумала дівчина та продовжила чекати на друга. Ось вже почався урок, згодом він і закінчився, але Світана так і не було. Велена вирішила зателефонувати знову - нічого. 
Наступного дня в школі всім відкрилась жахлива та справді дивна новина - Світана збила машина. Поліцейський стверджував, що пішохід йшов на червоне світло.
                     ***

- Ти і справді в порядку?
- Так, все чудово. А чого ти питаєш?
- Тільки декілька місяців пройшло після реабілітаційного періоду.
- Я як новий, все чудово,- стверджував Світан, гризучи вже третій шматок піци.
- А чому ви полишили цю справу?
- Яку?
- Що до несправності світлофору чи..не знаю.
- Ми намагались, але мене назвали брехуном, оскільки ніхто не жалівся на його роботу, та і все перевірили декілька разів, все було справним.
- І..ти рахуєш себе божевільним?
- Ні, або..навіть не знаю, я вже давно припинив думати про це.
- Ти реально?
- Забудь про це.
- Що ти...
- Велено,- гримнув той.

                     ***

- Юна, нам варто зайнятись цією справою.
- Як саме? Що ми можемо зробити?
- Я не знаю. Ми..ми можемо знайти записи з камер спостереження.
- І що далі?
- Можливо, на якійсь з них буде помітно несправність сфітлофора.
- А якщо ні?
- А якщо ні, то ще хтось постраждає від цього згодом.
- Добре, вмовила. Я так розумію, ми нічого не казатимемо Світану, поки не знайдем хоч щось?
- Так, саме так.
                   ***

  Майже відразу після видужання, Рожден переїхав до міста в якому жила й Велена. Його батьки продали квартиру та викупили невеличкий будиночок в цьому містечку, оскільки життя у великому місті після таких витрат було їм не по кишені. Зараз, тобто влітку, він здає екзамени та збирається до вступу в місцевий коледж.
                     ***

  Минув місяць після розмови Юни та Велени, але дівчата до сих пір не знайшли нічого: деякі записи були видалені, з інших було не видно потрібного світлофору, а деякі камери було встановлено вже після цього інциденту. В поліції сказали що той працівник, котрий став свідком інциденту, звільнився по власному бажанню, бо знайшов кращу роботу за містом, де саме вони не знали і твердили, що той змінив номер та адресу, тому вони нічим не можуть допомогти - брехали, просто не хотіли давати їм цю інформацію, порахували їх дурепами та посміялись після того, як ті пішли. Дівчата, потайки від Світана, вирішили викласти оголошення, де просили свідків тих подій звернутися за номером або електронною адресою, але час все йшов, а відгуків так і не було.
                     ***

  Не дивлячись на всі ці події, спілкування Аскольда та Велени все розвивалось та розвивалось. Юна та Світан вже називали їх голуб'ятами, що і не було дивно. Вони захопились один одним і це було дуже помітно.
- Коли ми зможемо побачитись?
- У наступну п'ятницю, в нашому місті організовують військовий вишкіл для всіх бажаючих - я там буду.
- Що? Зачекай, я взагалі-то брала участь в цих заходах і раніше, але тебе не помічала там.
- Я буду там вперше. Братимеш участь сама чи з друзями?
- Якщо мій друг матиме змогу підти, то з ним.