Початок навчання
Уже десять днів, як почалося навчання, і з кожним днем воно ставало все нудніше та набридливіше. П'ять днів тому Велені виповнилось 15, вона була наймолодша з класу і іноді соромилась свого віку.
На жаль, тільки сьогодні вона мала можливість відсвяткувати свій день народження. Здавалося б, не накращий день для цього, опісля довгого навчального дня, коли ти сонна та роздратована своїми старими знайомими - однокласниками, але, можливо, це піде на краще та виправить цей день.
Вже 10 днів вона знову живе в цьому бісовому ритмі, як же вона раділа, коли це все закінчилось і почались канікули.
Вже мав закінчитися останній урок, вона глянула на годинник - без двох хвилин четверта, поглянула на сусіда по парті, той кивнув їй, немов прочитавши її думки. Світан вже довгий час знав Велену, з першого класу - вже десятий рік, вони були дуже схожі та дуже добре знали один одного. "Ось він! Нарешті дзвінок,"- подумала Велена та якнайшвидше зібралась і попрямувала разом з Світаном до виходу з класу:
- Що з настроєм? - запитав хлопець, насупивши брови.
- Все гаразд,- вона накинула жакет перед тим як вийти з школи та, здавалось, похнюпилась ще більше.
- Мені дзвонила Юна, вона сказала що трохи запізниться.
- Нічого, ми можемо її зачекати.
Велена сперлась на стіну та почала розглядати все навкруги - нічого не змінилось, потім вона перевела погляд на компанію людей, що були поруч.
- Я пам'ятаю як він тобі подобався,- тихо промовив Світан, на його лиці заграла посмішка.
- Як не дивно, я теж,- також усміхнувшись промовила дівчина.
Вдалі почала виднітись постать - Юна. Велена та Світан швидким кроком попрямували до неї, вони не бачились більше місяця з Юною, тож ця зустріч була довгоочікуваною.
Ось і вся компанія на цей вечір.
- Де ми будемо святкувати?- запитала Юна.
- Як давно ми були в "Нарнії"?
- Ти хочеш там провести свій день народження?- здивовано запитав Світан.
- Я вважаю це було б круто.
На жаль, тільки сьогодні вона мала можливість відсвяткувати свій день народження. Здавалося б, не накращий день для цього, опісля довгого навчального дня, коли ти сонна та роздратована своїми старими знайомими - однокласниками, але, можливо, це піде на краще та виправить цей день.
Вже 10 днів вона знову живе в цьому бісовому ритмі, як же вона раділа, коли це все закінчилось і почались канікули.
Вже мав закінчитися останній урок, вона глянула на годинник - без двох хвилин четверта, поглянула на сусіда по парті, той кивнув їй, немов прочитавши її думки. Світан вже довгий час знав Велену, з першого класу - вже десятий рік, вони були дуже схожі та дуже добре знали один одного. "Ось він! Нарешті дзвінок,"- подумала Велена та якнайшвидше зібралась і попрямувала разом з Світаном до виходу з класу:
- Що з настроєм? - запитав хлопець, насупивши брови.
- Все гаразд,- вона накинула жакет перед тим як вийти з школи та, здавалось, похнюпилась ще більше.
- Мені дзвонила Юна, вона сказала що трохи запізниться.
- Нічого, ми можемо її зачекати.
Велена сперлась на стіну та почала розглядати все навкруги - нічого не змінилось, потім вона перевела погляд на компанію людей, що були поруч.
- Я пам'ятаю як він тобі подобався,- тихо промовив Світан, на його лиці заграла посмішка.
- Як не дивно, я теж,- також усміхнувшись промовила дівчина.
Вдалі почала виднітись постать - Юна. Велена та Світан швидким кроком попрямували до неї, вони не бачились більше місяця з Юною, тож ця зустріч була довгоочікуваною.
Ось і вся компанія на цей вечір.
- Де ми будемо святкувати?- запитала Юна.
- Як давно ми були в "Нарнії"?
- Ти хочеш там провести свій день народження?- здивовано запитав Світан.
- Я вважаю це було б круто.
Коментарі