Велена стояла перед дзеркалом, милуючись собою. Вона буде виходити разом з Чеславою через 20 хвилин. Велені подобалось те, що вона бачила в дзеркалі: овальне біленьке миле личко, пухкі вуста, великі гарні очі, середньої довжини волосся темно-каштанового кольору. На ній була приталена сукня темно-синього кольору, а губи її були ніжного рожевого кольору. Вони з сестрою дуже схожі: один зріст, одна форма обличчя, один і той же карий колір очей. Минуло 20 хвилин і дівчата вже розійшлись хто куди. Дівчину вже чекали біля улюбленої їх кав'ярні Дана, Ведан та хлопець з яким він обіцяв познайомити її. Зустрівши їх, Велена відразу ж кинулась в обійми Дани - високої, стрункої, світло-русої, синьоокої дівчини. Між давніми знайомими вже розгорілась розмова, а Ведан наче і не збирався знайомити її з хлопцем, що стояв біля них, іноді поглядуючи на Велену. Та і Велена помітила його, але все ніяк не могла знайти хорошого моменту, щоб почати знайомство. Високий, темноволосий, зеленоокий хлопець, спортивної статури, підійшовши втрутився в розмову:
- Неочікувано, що люди, котрі не бачаться місяцями продовжують залишатись друзями.
- За це я і люблю їх,- посміхнулась дівчина і протянула руку хлопцю.- Мене звати Велена.
- Роман. Дуже приємно.
Вони потиснули руки один одному та тепер більшість уваги була сконцентрована на ньому. З'ясувалось Роман навчається в 11 класі та вже близько семи років поспіль займається спортом.            Компанія прогулювалась містом, як Велена помітила ще одного знайомого.
- Рожден?- покликала Дана.
Хлопець обернувся та, теж впізнавши компанію, попрямував до неї. Роман та Ведан потиснули Рождену руки, потім дівчата обійняли його.
- Які люди! Велена, як давно бачились?
- Мабуть півроку тому,- усміхнулась дівчина.- Може пройдешся з нами чи в тебе були якісь плани?
- Ніяких планів, я з радістю.
  День повільно переходив в вечір. Компанія зупинилась в невеличкій кав'ярні. Вони дуже довго чекали на зустріч, коли всі так захоплено розповідають і слухають однин одного. Рожден розповідав історію про своїх друзів, як неочікувано припинив говорити, він сперся на стіл та схопився за голову. Інші збентежились і почали запитувати його, що сталось, та пропонувати свою допомогу, але той лишень відповів, що таке іноді трапляється і скоро все нормалізується.
- Можливо, тобі варто пройти обстеження в лікарні? -запропонував Ведан.
- Так, варто, але я не маю часу.
- Не вигадуй! Ти не маєш часу на своє здоров'я?- зарепетувала ледь не вся компанія.- Що може бути важливіше цього?
- Я в випускному класі.
- Рожден,- почала Велена, поклавши свою руку на руку хлопця,- обстеження це всього лишень декілька днів. Ти маєш його пройти і маєш почати негайно.
- Так, добре.- він усміхнувся, його мігрень здавалось пройшла.
Не дивлячись на це, вечір закінчився веселощами. Вся компанія провела Рождена ледь не до його будинку та, впевнившись що все добре, збирались вже розходитись по домівкам й самі.
- Здається нам в одну сторону,- усміхнувся Роман.- Як би це жахливо не було, але я маю скласти тобі компанію.
Дівчина засміялась та поглянувши на нового знайомого, немов дитячими очима, себто повними щирості та радості відповіла:
- А я взагалі не проти, я навіть цього хотіла.
Через декілька хвилин Велена на собі відчула пізню осінь, холодний вітер пробрав її до кісток.
- Тобі холодно?- помітив хлопець.
- Ні.
- Ти думаєш, я не помічаю, як ти тремтиш?
- Тобі здається,- вона посміхнулась.
- Не дури,- він протянув їй свій жакет.
- Ні, вибач, я відмовлюсь. Мені недалеко йти, близько п'яти хви...- Роман перебив її тим, що накинув жакет їй на плечі - тепер вже не було сенсу сперечатись. Він провів її до самого будинку, Велена повернула йому жакет та подякувала.
- Ти теж взавтра будеш йти в лікарню з Рожденом?
- Так, інакше він просто не піде,- вона усміхнулась.
Вона збиралась зробити крок вперед, як каблук підвернувся , хлопець втримав її за талію.
- Я думала, що хочаб сьогодні не осоромлюсь,- засміялась дівчина.
Вона поглянула на хлопця і, помітивши дещо, вирішила що вже час йти. Велена обійняла його та зайшла в будинок. Піднявшись на другий поверх, вона виглянула з вікна - він йшов назад, а це означало те, що він сказав неправду, але хіба для того, щоб просто її провести?