Черговий раз до кімнати Каміли заходить Юстас. Він єдиний, кого пропускають у її кімнату, але він постійно мовчить. Мовчазний відвідувач, котрий просто не знає, як почати, що сказати. Він просто сідає поруч, біля дівчини і дивиться уперед. Він розмірковує. Краєм ока хлопець помічає засмучене і трохи стурбоване обличчя Каміли. Він давно не бачив її такою. Мимоволі Юстас згадав їх першу зустріч із Кам і потайки посміхнувся, вона майже не змінилася. Тільки очі. Вони не повернули собі кольору після того дня, ніби спеціально нагадували про те, що сталося. Вони і стали відбитком того дня.

- Досить, - тихо мовила Каміла. - Я більше так не можу. Ти приходиш сюди щодня і мовчки сидиш. Чого ти мовчиш? Скажи, що я була не права, що не мала тікати, що я дурепа, що треба було думати головою! Скажи хоч щось! - на очах у дівчини виступили сльози. - Тільки не мовчи!..

- Пам'ятаєш, як усе почалося? Тебе завели у залу під час нашого тренування одразу після того, як провели трансформацію. Ти була налякана і не розуміла, що відбувається, але робила вигляд, що усе гаразд. У нас тоді був урок бойового мистецтва і я був у парі з Замбієм. Він одразу помітив тебе біля дверей і підійшов, сказав декілька слів, щоб заспокоїти, і усе пояснив. Я тоді був дуже здивований, адже він жодного разу не приділяв часу новеньким, навіть, якщо вони просили допомогти, а тут він сам підійшов. Це, чесно кажучи, трохи розізлило мене. Він був моїм кращим другом, а тоді з'явилася ти і довелося ділити його увагу на двох. Пам'ятаєш, як він оберігав нас? - хлопець сумно посміхнувся. - Він був старше нас на 3 роки і завжди заступався, якщо хтось нас кривдив. А коли в нас вперше прокинулися нові здібності, він допоміг повірити у те, що це прекрасно і нам потрібно лише навчитися контролювати це. Потім до нас приєднався Едмунд. А за ним ти притягла у нашу компанію і Ніколь. Так за декілька років ми п'ятеро стали однією родиною. А тоді став пропадати Едмунд. Його постійно кудись забирали. Одного разу він так і не повернувся. Ми тоді довго чекали, що його все ж повернуть, ми не втрачали надію. Але він так і не повернувся. Через рік те саме сталося з Замбієм, тільки на цей раз нам повідомили ніби він помер. І хоча зараз ми знаємо, що то була брехня і його тримали під вартою і ставили досліди, це нічого не змінює. Ми втратили його ще тоді. Ти напевно думаєш, до чого я все це говорю?! Кам, нас залишилося троє, нам треба триматися поруч і оберігати один одного.

- Наше становлення претендентами на правління Сегментом вже запорука тому, щоб триматися поруч. Вкінці-кінці один з нас все-одно помре.

- Ти не дослухала. Нам збрехали про Замбія, - продовжував Юстас, - проте нічого не розповіли про Едмунда. У той день, коли ми бачили його востаннє, він розповів Габріель її майбутнє аж до самої смерті і що станеться, якщо вона спробує від неї втекти. Його забрали до Сегменту-1. Кам, твоя мати знала, що її чекає, коли пішла за тобою. Перед тим, як покинути штаб, вона дала мені оце і попросила передати тобі, - він протягнув дівчині годинник. - Її звати Гідеон. Габріель надала тобі доступ, тож Гідеон відповість на будь-яке твоє запитання так, як би відповіла Габріель.

- Але... це ж неправильно. Годинник повинен передаватися претенденту, що переміг. А я не змогла вбити проскріта.

- А я не політик, я воїн. І вони це чудово розуміють. Але часу шукати когось нового на цю роль не має часу, хтось має посісти місце Габріель зараз.

- Вони не виберуть мене, я ніби як зрадниця...

- Ти певно неуважно слухала. Едмунд розповів твоїй матері усе її майбутнє, а воно дуже тісно пов'язане з тобою. Габріель придумала як зробити так, щоб у будь-якому випадку ти залишилася б уживих. Справа в тому, що сили Габріель базуються саме на емоціях. Вона могла забирати їх. Нічого не нагадує? Твоя можливість забирати біль і поранення пішла саме звідси. Впродовж декількох років вона забирала твої емоції. Вона не знала, коли саме з'явиться Каспар, тому накривала тебе байдужістю завжди. Тільки от про це дізналася рада і вони заблокували її сили. І все пішло не за планом. Твої емоції навалилися на тебе подвійною хвилею. Це один із пунктів, чому ти ще не мертва. Рада гадає, що це провина Габріель. Ти для них ідеальний претендент. Ти розумна, хитра, можеш маніпулювати людьми, у тебе великий список можливостей і твоя пропозиція щодо проскріта, чесно кажучи, вразила усіх у залі. Ти була лідером, поки не вирішила втекти. А тепер ми рівні. Рада не знає, що робити. Вони скликають нараду у Сегменті-1, аби вирішити, поїхали сьогодні вранці. Кам, ти, як і я, чудово розумієш, як важко чекати вироку. Я не можу чекати, коли вони мене вб'ють, але і втратити тебе теж не можу.

- Ти сам чудово знаєш, що такий закон, хоча і мені він не подобається.

- Але ж можна обійти цей закон!

- Як?

- Ти станеш моєю дружиною? - запитав Юстас.

- Я не розумію. Як це пов'язано?

- Закон про шлюб високовпливових людей. Якщо одного із партнерів вбивають за одним із законів, інший також лишається права на життя. Вони пояснюють це можливістю помсти владі за кохану людину. Так, це ризиковано, проте, якщо ми це зробимо, то вони не зможуть вбити ні тебе, ні мене, бо так не залишиться жодного претендента. Це лише формальність, проте вона може врятувати наші життя. Це треба зробити, поки вони поїхали, бо іншої можливості вже не буде.

- Сам придумав?

- Габріель. Слушай, якщо ти не згодна, я не проти, я зрозумію. Я знаю, це дуже серйозно і ризиковано... - казав було хлопець.

- Я згодна, - рішучо мовила Каміла. - Іншого варіанту усе-одно немає.

Ще довго після того, як Юстас пішов, дівчина обмірковувала усі його слова. Так, це дійсно могло врятувати їх, але так само могло вбити обох. Вона і далі тримала годинник матері у руках, але так і не увімкнула його. Думки заштовхнули Кам у найглибші і найтемніші кутки її свідомості. Вона одягла годинник на руку і підійшла до дзеркала. Очі так і не повернули собі свій справжній колір, як чорне пасмо волосся.

«Вбивство - крок назустріч Нікті», - пронеслося у її голові.

Вона пам'ятала себе у її подобі. Пам'ятала все так, ніби стояла поруч і дивилася, але не могла нічого зробити. І вона не хотіла ставати тою частиною себе...