Що відбувається, коли ми розуміємо, що усе, у що ми вірили - суцільна брехня, коли нам більше немає до чого прагнути, коли ми втрачаємо віру у будь-що у світі? Ми шукаємо щось нове: нова мета, нова віра, нові цілі. Намагаємося зробити думки в нашій голові тихшими. Тікаємо від того, що відбулося. Ні, люди ніколи не були сміливцями просто так, завжди було те, що штовхало їх уперед, керувало ними. У таких ситуаціях ми, такі розгублені і знищені морально, стаємо самими собою, тою частинкою себе, котру намагаємося сховати увесь час. але завжди ховати це не вийде і колись усі побачать які ми насправді, без масок, усі побачать, що ховається за скляними очима, за ідеальною посмішкою, за гордістю і манірністю. І коли це трапиться, ми будемо чи мисливцем, чи жертвою. І тільки нам вирішувати ким нам бути...

Вона стояла під дверима знайомого їй будинку. Серце скажено калатало, а думки вже в сотий раз наполягали на тому, що це була жахлива ідея. Проте вона все ж піднесла руку до дверей. Тихий глупих і не довгий стукіт не змусив довго чекати. Не пройшло і хвилини, як двері розчинилися, а на порозі стояла дівчина років з прямим русявим волоссям. Вираз її обличчя прямо таки казав, що цій гості тут не раді.

- Чого тобі?- без жодної нотки ввічливості мовила дівчина.

- Каспар тут? - запитала Каміла і вже встигла пожалкувати, що взагалі сюди прийшла.

- Його немає, - сказала дівчина і з грюкотом зачинила двері.

Каміла вже збиралася піти, як почула усередині доволі знайомий голос. Вона знову постукала у двері і на цей раз не хотіла здаватися. Двері знову відчинила русява дівчина.

- Я знаю, що він тут.

- Слухай, тобі тут не раді. Може ти у головна у Сегменті, але це не означає, що ти можеш усе, - з усім холодом проказала дівчина. Позаду неї з'явився силует, що повільно підходив до дверей. Його обличчя побліднішало, коли Каспар побачив свого гостю.

- Привіт, Каспаре. Нам треба поговорити. Це важливо... Пустиш мене?- спокійно сказала Кам, прямо дивлячись в очі хлопцю.

Він ховав емоції за серйозним виразом обличчя, проте очі казали правду. Він був здивований: хлопець знав, що колись Каміла знову прийде до його дверей, проте не очікував, що це відбудеться так скоро. Каспар запросив дівчину до будинку, попри протести русявої Аврори. І поки Юстас перевертав кабінет Каміли з ніг на голову в пошуках годинника Габріель, який та передала Камілі, Каспар удвох з Камілою сиділи на кухні.

- Ти хотіла про щось поговорити? Щось важливе?..- почав Каспар.

- Я допустила помилку. Величезну помилку... - промовила Камі, дивлячись кудись в порожнечу.

- Ближче до суті!

- Габріель залишила мені свій годинник. Там купа інформації, якої немає в комп'ютерах штабу, якої немає в жодній базі даних, до яких я маю доступ. Я відкрила декілька файлів, що знаходилися там. Нічого такого, проте... Наступного дня хтось закрив доступ до усіх файлів. Я спробувала обійти захист, але усе марно.

- Навіщо ти мені це розповідаєш?

- Я хочу, щоб твої люди відкрили ці файли. Там щось є. Щось дуже важливе. Те, що може знищити Чекера. Я не можу відкрити файлів, якщо ще раз спробую відкрити їх, хтось може постраждати, а я цього не витримаю, проте деякі проскріти зможуть їх відкрити.

- Звідки така впевненість, що проскріти відкриють ці файли?

- Бо ви змогли на відстані увійти в систему штабу. Точніше, отримали доступ до камер спостереження за Сегментом.

- Як дізналася?

- А як ще пояснити те, що Артур Чекер покидає Сегмент на декілька днів і майже одразу після цього ти з’являєшся під дверима штабу. Тебе помітила тільки одна камера, хоча навколо штабу їх декілька десятків. Неможливо було пройти непоміченим.

- Навіщо це тобі?

- Я хочу знищити Артура Чекера.

- Навіщо нам іти на це? У проскрітів зараз угода з Чекером. Експерименти не чіпають нас, ми не чіпаємо їх. Я маю діяти в інтересах своїх людей, Каміло,- спокійно сказав Каспар.

- Гадаєш так буде завжди? Ти був у штабі. Ти бачив кількість експериментів і їх силу. Невже ти думаєш, що Чекер просто так залишить усіх проскрітів у спокої? Слухай, я не знаю що саме знаходиться на цьому годиннику, але я впевнена, що це щось дуже важливе. Я Голова Сегменту, але файли закриті і для мене. Якою має бути інформація, щоб мати такий рівень захисту?

- Ти не тільки Голова Сегменту, Каміло, ти зрадниця для них і ти це чудово розумієш, - мовив хлопець. – Проте… ти маєш рацію. Ми допоможемо.