3. @Tory1
-Ви стали злою через печиво?
Ще одне запитання пролунало з моїх вуст, доки я, не перериваючись, записувала до зошита кожне слово Червоної королеви, що сиділа навпроти.
-Я стала злою через наслідки, що сталися через печиво, але аж ніяк не через нього самого, - жінка розслаблено сиділа в широкому кріслі і потягувала міцний чай.
На вулиці було жахливо спекотно і, хоча в кімнаті не було і натяку на спеку, я все одно не могла зрозуміти, як в таку погоду можна пити гарячий чай.
-Тобто, фактично, все-таки через печиво?
Жінка розчаровано поглянула на мене, ніби я не виправдала її очікувань. Червона королева вальяжно розкинулася на кріслі, викинувши ноги на стіл, що стояв між нами. Така поведінка мені аж ніяк не сподобалась, що я намагалась донести жінці поглядом, але це не принесло ніяких результатів, Червона так і не прийняла ноги зі столу.
-Давай на чистоту, ти хочеш почути мою історію?
Так і хотілось сказати жінці чітке і впевнене "ні", бо за весь час роботи і кількості прийнятих інтерв'ю я почула чимало історій, і вони мені вже встигли набриднути. Та ця робота була мені потрібна, тож вголос я сказала лише:
-Так, я хочу це почути.
Морально приготувавшись до довгого монологу я з усих сил намагалась не позіхати.
-Колись давно, коли я була ще малою...
Здавалось, що навіть кімната відверто нудьгувала, слухаючи історію Червоної королеви. Он як квіти похилились, а шафа в кутку навіть потемнішала за весь цей час.
-... і тоді той не вихований капелюшник засміявся, як він міг?
Я кивала кожному слову жінки і піддакувала на кожне запитання Червоної королеви. Здається картина посірішала, хіба ні?
" Ех... ту картину подарував мені мій старий добрий друг".
-... тоді я й викрала батьків того капелюшника.
Ніколи не помічала, що візерунки на чашці такі цікаві.
-Ну а потім сестра попросила в мене вибачення, і я подобрішала. Ви мене взагалі слухали?
Я здивовано поглянула на жінку. Вона що вже закінчила? Я й не помітила, певно, треба було все-таки слухати, що вона там розказує.
-Гаразд, думаю, я так і запишу.
Повільно на аркуші паперу з'явився напис, що приєднався до інших відповідей жінки.
"Стала злою через печиво".
@Tory1
Ще одне запитання пролунало з моїх вуст, доки я, не перериваючись, записувала до зошита кожне слово Червоної королеви, що сиділа навпроти.
-Я стала злою через наслідки, що сталися через печиво, але аж ніяк не через нього самого, - жінка розслаблено сиділа в широкому кріслі і потягувала міцний чай.
На вулиці було жахливо спекотно і, хоча в кімнаті не було і натяку на спеку, я все одно не могла зрозуміти, як в таку погоду можна пити гарячий чай.
-Тобто, фактично, все-таки через печиво?
Жінка розчаровано поглянула на мене, ніби я не виправдала її очікувань. Червона королева вальяжно розкинулася на кріслі, викинувши ноги на стіл, що стояв між нами. Така поведінка мені аж ніяк не сподобалась, що я намагалась донести жінці поглядом, але це не принесло ніяких результатів, Червона так і не прийняла ноги зі столу.
-Давай на чистоту, ти хочеш почути мою історію?
Так і хотілось сказати жінці чітке і впевнене "ні", бо за весь час роботи і кількості прийнятих інтерв'ю я почула чимало історій, і вони мені вже встигли набриднути. Та ця робота була мені потрібна, тож вголос я сказала лише:
-Так, я хочу це почути.
Морально приготувавшись до довгого монологу я з усих сил намагалась не позіхати.
-Колись давно, коли я була ще малою...
Здавалось, що навіть кімната відверто нудьгувала, слухаючи історію Червоної королеви. Он як квіти похилились, а шафа в кутку навіть потемнішала за весь цей час.
-... і тоді той не вихований капелюшник засміявся, як він міг?
Я кивала кожному слову жінки і піддакувала на кожне запитання Червоної королеви. Здається картина посірішала, хіба ні?
" Ех... ту картину подарував мені мій старий добрий друг".
-... тоді я й викрала батьків того капелюшника.
Ніколи не помічала, що візерунки на чашці такі цікаві.
-Ну а потім сестра попросила в мене вибачення, і я подобрішала. Ви мене взагалі слухали?
Я здивовано поглянула на жінку. Вона що вже закінчила? Я й не помітила, певно, треба було все-таки слухати, що вона там розказує.
-Гаразд, думаю, я так і запишу.
Повільно на аркуші паперу з'явився напис, що приєднався до інших відповідей жінки.
"Стала злою через печиво".
@Tory1
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)