- Не можу повірити, що ти погодилася іти у це темне місце! - сказав оператор, оглядаючись навколо.
- Ти тільки уяви, який цікавий вийде репортаж! Наше інтерв'ю будуть показувати на кожному телеканалі! - із не прихованим захватом промовила журналістка.
- Ага, якщо, звісно, ми повернемося звідси людьми, а не жабами. - Саркастично кинув оператор, поглянувши на журналістку.
- Просто виконуй свою роботу. - Октавія впевнено крокувала вперед.
Джон закотив очі, і, затримавшись на хвилину, ступив слідом, всеодно відступати уже пізно.
Перед мандрівниками відкрилася картина величного замку Злої Королеви. Хоча іти ще було кілька миль, але вони відчули страх і тривогу, а по шкірі пробігли мурашки. Від побаченого в голові промайнула думка повернутися додому, але впертість Октавії вела їх вперед.
Від чорних стін замку віяло сирістю і холодом. Журналісти ледь пройшли непроглядний темно-фіолетовий туман, який стояв навколо, і викликав безперервний кашель. Через це здавалося, що замок ширяє в повітрі, а не стоїть на землі. При вході їх зустріли два охоронці у сталевих обладунках. Побачивши чужаків вони рефлекторно закрили мечами вхід до замку. Але, зненацька, прозвучав грізний голос Королеви, який наказав впустити гостей. Охоронці слухняно пропустили мандрівників всередину. Перед Октавією і Джоном із гучним скрипом відкрилися великі двері із чорного дерева. Ступивши крок, журналісти опинилися у великій просторій залі. Як і весь замок, вона була похмурою. Стіни - вимурувані із чорної цегли, а величні вікна, у формі прямокутника із загостреним верхом, були зикриті металевими решітками, через які ледь-ледь походило світло, від чого зала здавалася ще похмурішою. На одній із стін висіло велике кругле дзеркало із чорним замислуватим обрамленням, оздоблене діамантами, а у його відображенні горів фіолетовий вогонь. Посередині, на невеликому підвищенеі стояв королівський трон. Він був зроблений із хаотично поскладаних, великих дзеркальних уламків і додавав величності Королеві.  Її очі випромінювали злість, а на обличчі вималювалася саркастична усмішка. Чорне, наче смола, волосся, яке було зібране у високий хвіст і падало хвилями до плечей, прикрашала срібна діадема із коштовним фіолетовим камінням, а чорна сукня ідеально підкреслювала її фігуру.
Побачивши таку картину, у серця журналістів прокрався невимовний страх.
Першою із легкого шоку отямилася Октавія. Вона одразу присіла у реверансі, закликаючи Джона теж поклонитися королеві, і промовила:
- Вітаю вас, Ваша Величносте!
Королева байдуже подивилася на своїх гостей очікуючи від них подальших дій.
- Наш менеджер повідомив, що Ви погодилися на інтерв'ю з нашим телеканалом. Отож, можемо розпочинати...? - невпевнено продовжила журналістка, шукаючи поглядом де можна присісти. Проте гостинності від Злої Королеви очікувати було не слід. Тому Джон і Октавія залишилися стояти на місці.
- Озвучуй свої питання якнайшвидше, і вимітайтеся, бо я, як бачите, зайнята пошуком Білосніжки. - Сказала Королева, з ненавистю промовививши ім'я свого ворога.
- Гараз, гаразд, почнімо. Отож, перше питання: Ви володієте магією від народження, чи можливо в когось навчилися?
- У мене був дуже жорстокий вчитель. Якщо він вчить тебе плавати, а у тебе не виходить - ти тонеш. - Сказала Королева, і, разом з фіолетовим димом, який швидко розвіявся, і в її руці опинилося яблуко.
- І хто ж цей загадковий жорстокий вчитель? - запитала Октавія.
- Повірте, якщо ви будете готові укласти угоду - він сам вас знайде, і тоді ви пожалієте, що дізналися хто це. - Єхидно мовила Королева.
- Гаразд. Отож, наступне запитання: у казці ідеться про те, що ваша ненависть до Білосніжки була породжена тим, що її вважали красивішою. Це насправді так, чи можливо, була інша причина?
- Моє життя - не якась там казка. В ньому багато різних сюжетів і в реальності все набагато складніше, ніж ви думаєте. Якщо ви вважаєте, що Білосніжка - невинна овечка, то ви глибоко помиляєтесь. Іноді під маскою героя ховається найсташніший злодій. Саме вона, через свою балакучість, позбавила мене щастя і щасливого кінця, так званої, вашої "казки". Якби вона не відкрила мою таємницю матінці - не загинула б невинна людина. - Загадково і без емоцій відповіла Зла Королева.
- Гаразд, нехай таємниця залишається таємницею, але скажіть, будь ласка, хто ж ця невинна жертва? - запитала журналістка.
- Це уже не важливо. Всеодно пусті слова не повернуть його до життя. Це глибоке минуле, яке я давно уже забула. - Похмуро відповіла Королева, невдававшись у подробиці.
- Добре, я вас зрозуміла. Тоді, розкажіть, будь ласка, як ви стали королевою?
На обличчі Її Величності знову з'явилася саркастична усмішка.
- Це все підступи моєї любої матінки. У неї були великі плани, щодо мене і мого майбутнього. З дитинства я жила за її законами і правилами, завжди робила все, що вона веліла. Проте мама ніколи не питала чого хочу я. У неї була чітка мета зробити мене королевою і через мої руки правити всім королівством. - Говорячи про це, усмішка з лиця Королеви поступово спадала.
- Якщо це все були підступи вашої матері, тоді як їй вдалося організувати вашу зустріч з королем? - запитала Октавія.
- Вона володіла чорною магією. Їй все давалось легко. Тим більш, саме тоді король шукав наречену, яка замінить матір його малій дочці. Моя мати зробила так, що я врятувала Білосніжку, і через це король вирішив зробити мене своєю дружиною. Як я жалію, що тоді не вирвала їй серце і не розчавила на дрібний пісок. - Говорячи, вона поглянула на руку з припіднятою головою і повільно стиснула її в кулак.
- Ви, напевно, повинні були радіти, адже ви отримали можливість вийти заміж за самого короля! На вас чекало життя в розкішному замку, багато коштовностей, дорогі пишні плаття, прислуга... - із мрій Октавію вивів Джон, який легенько наступив їй на ногу. - Хіба не про це мріє кожна дівчина?
- Ха! Ви думаєте, що для мене це все було розкішшю?! Я була наче у в'язниці: не могла в текти, і не відчувала себе, наче вдома. Кожного дня одне і те саме. Я не любила короля, і для мене цей шлюб був зовсім не таким, як ви собі уявляєте. - сказала королева.
- Якщо ви не любили короля, тоді хто був дорогий вашому серцю? - обережно запитала журналістка.
Почувши це питання королева різко піднялася з трону і запалила в руці невеликий клубок вогню.
- Любов - це слабкість! Вона робить людей вразливими! - Напівкриком пролунало із вуст королеви.
Журналісти, злякавшись ступили крок назад. В цей момент відкрилися двері і двоє охоронців привели під руки невідомого чоловіка. Один з них промовив:
-Ваша Величносте, цей зрадник не виконав Ваш наказ. Він відпустив Білосніжку!
Злість Королеви переливалась через край. Швидким кроком вона пройшла до жертви і встромила руку йому в груди, витягнувши звідти сяюче червоне серце. Вона це зробила за допомогою магії, так як не пролилася жодна краплина крові. Королева почала розчавлювати серце в руці. В'язень застогнав від болю.
- Невже мій наказ для тебе нічого не значить?! Як ти посмів повернутися сюди, без серця Білосніжки, ще й відпустив її! Ти жалюгідний боягуз! - ці слова відлунням відбилися від стін замку і з руки Королеви, де ще недавно було серце, посипався червоний пісок, а чоловік, одразу розм'як і ледь не впав. Охоронці міцно тримавши, одразу забрали його і вийшли із зали.
Від побаченого, журналісти втратили дар мови. Королева вже остаточно розізлилась і, одним змахом руки, перенесла їх нетрі у Зачарованого Лісу, подалі від замку.
Джон і Октавія ще довго не могли отямитись від того, що сталося. Із шокового стану їх вивів голос старого чоловіка:
- Доброго дня! Ви заблукали? Я живу в замку, який знаходиться не далеко звідси. Ходімо зі мною і вам нададуть потрібну допомогу. - Привітливо сказав дідусь.
- Ви живете в замку Злої Королеви? - запив Джон.
- Так, це моя дочка. Але не бійтеся, в душі - вона хороша людина. - З ніжністю мовив старий.
- Ми тільки що брали у неї інтерв'ю, але на багато питань ми так і не отримали відповіді. - Сказала Октавія.
- Вона не дуже дуже любить розповідати про себе. - Озвучив чоловік.
- Тоді розкажіть нам, будь ласка, що ж це за загадковий вчитель, який навчив вашу дочку магії? - запитала журналістка.
- Це був темний маг, якого всі бояться, на ім'я Румпельштільцхен. - Відповів батько Королеви.
- А ще, ми дізналися, що Їі Величність ненавидить Білосніжку, через те, що та розповіла якусь таємницю і внаслідок загинула невинна людина.
- Моя дочка не любить згадувати минуле, воно надто болюче для неї. Колись, у нас був конюх на ім'я Деніел, якого вона полюбила всім серцем. Але потім, через плани моєї дружини, вона була змушена одружитися з королем. Вони з Деніелом хотіли втекти і про це знала маленька Білосніжка. Вона з добрими намірами розказала все моїй дружині, яка пообіцяла допомогти. Натомість Кора вбила хлопця і дочка звинуватила у цьому Білосніжку. З часом її серце заполонила жага помсти, через що вона заточила матір у задзеркаллі, і відтоді не полишає спроби заволодіти серцем Білосніжки. - розповів старий.
- Ого. Ми і не знали, що у Королеви таке трагічне минуле. Дякуємо вам велике за розповідь, але нам час рушати додому, от-от відкриється портал. - Ласкаво промовила Октавія.
- Гаразд, бувайте, щасливо повернутися додому! - на останок промовив чоловік і рушив у сторону замку, а журналісти, тим часом очікували коли у просторі з'являться чарівні двері, які відпрвідправлять їх у інший світ.

@meri_veis