Дух незвичайний
Тихо над річкою, Дух підіймається — Свіжий, уранішній Вітер звертається: "А чи загубивсь десь Сріблястий рум'янець? А чи близенько вже Нічки окраєць?" Тихо над річкою, Дух роздувається — Сонце яскраве В небі здіймається. Пта́хи щебечуть, Ліс зашумівся, Долі перечуть В жарі обійстя. Тихо над річкою, Дух загубився — Віри, любови Час зупинився. Пара кохання, Знищена вранці. Це від картання Ми знову вигнанці, Більш не почується, Дух той над річкою. Стреться навіки Чорною стрічкою. День не настане. Сонце не згріє. Більш не повстане З решток надія.
2023-04-07 19:25:15
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3162
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1563