ЛЦ "Натхнення"

erorka

Навіть коли за горизонтом тліє небо Повертатися до тебе не маю потреби Тут квіти з чарівної пісні живуть біля озер Що втікають в моря поміж тих цистерн Які втікають в світовий океан натхнення В якому здається, душевна моя сієста По правді не знаю коли туди дістанусь До центру "Натхнення" піднімається пульс Я серед квітів, на початку історії став Ці троянди, ці квіти мрії в моїх устах Вони колять зсередини, щоб написав Про відчайдушний секрет водних корал І вже пізно повертатися в старі часи Та й водяний Емпірей на моєму шляху Зупинитись не дасть, відмовитись теж На зустріч я йду до океанської вежі

2022-10-25 11:59:34

12

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

Гарний вірш ✨👏✨

Відповісти

2022-10-25 12:01:12

1

erorka

@просто веселка дякую

Відповісти

2022-10-25 12:02:02

1

erorka

Вдячний за оцінку

Відповісти

2022-10-25 12:32:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1877

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11957