Знаєте, удача доволі абстрактне поняття. Не можна із стовідсотковою впевненістю сказати, що комусь щастить більше чи менше. Можливо, кожного разу, коли ти виходиш із дому, тисячам метеоритів у космосі зриває дах від твоєї кислої пики, і вони що сили мчать до тебе, щоб цю саму пику розтовкти разом із цілим містом. Але, за якимось дивовижним збігом обставин, їхня траєкторія розходиться із твоєю на мільйони кілометрів, і розлючені небесні тіла прямують зривати свій гнів на комусь іншому. Але в цю саму мить, в мене виникло дивне відчуття. Якась невловима думка промайнула в моїй голові, що змусила мене засумніватися в реальності цього віртуального світу. І поки інша частина (95%) моєї свідомості вигадує нові матюкові дієприкметники, залишки мого психічно здорового розуму, таємно від решти мозку, намагаються осмислити те, що відбувається глобальніше.

А що, якщо слова Веста – брехня? Якщо він взагалі ніякий не Вест? Це ж якось тупо. Хто може підтвердити це, чи спростувати? Що, якщо цей віртуальний світ кожен створює сам для себе? Що, якщо це місце насправді є таким собі чистилищем? Шляхом, який я мушу пройти, щоб вибратись із коми? От тільки виникає питання: невже я себе ненавиджу настільки сильно? Хіба є бодай якесь раціональне зерно в тому, щоб бажати собі такої долі? Чому кожного разу, коли я сідав у авто, мені хотілось потрапити в аварію? Чому кожного разу, коли я підходив до краю прірви – боявся, що моє тіло самовільно зістрибне вниз? Перестати себе ненавидіти, чи перестати боятися вже врешті покінчити з собою? Я розриваюсь від протиріч. Моя мета, моя ціль, мої бажання розчинилися в соленій воді. Моя жага помсти вже давно поглинула сама себе. Від неї залишилась лише болюча пуста діра. Я знаю, що вона не принесе мені нічого. Я це розумію. Тож, для чого це все? Чому я тут? І де я повинен бути? Та й взагалі для чого я існую? Мене вбиває ця безглуздість. Я раціональна істота. Мені потрібна мета! Але в такому разі, я боятимусь усім серцем її досягнути. Мета... Вибратись звідси. І що далі? Замкнене коло. Комфортне спокійне життя, сповнене депресії. Сповнене самотності. Сповнене холодного осіннього вітру над голими деревами. Невловима нестерпність буття. Ось мій найбільший відчай. Ось моя найбільша траг... Шо за блядь!? Піздєц їбаний, ти шо охуїв вкрай, долбойоб!? А я блядь думаю, куда цілих п'ять відсотків потужностей всралось. А ти тут сука розвів блядь куточок юного емо-трансгендера. У нас тут повний піздєц! Давай шевели сука поршнями, бо будемо як їбані динозаври! І не дай Бог ти мене сука спитаєш шось типу: «такими великими?» Нє блядь! Такими сука нахуй блядь тупими!

-

/ Вбивця орків /

/ Умови досягнення титулу: вбити 1000 орків /

/ Бонус титулу: +5 очок до всіх характеристик; +навичка «кулінарія»/

/ Штраф титулу: Падіння метеориту (тимчасовий) /

-

ДУМАЙ!!! Нам піздєц. ШВИДШЕ ДУМАЙ!!! Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц Нампіздєц. КОНСТРУКТИВНІШЕ, БЛЯДЬ!!! Нам всім повний піздєц. І це для цього ти мене... Заткнись! Рівень раціональності зашка... Завались блядь! З додатковими п'ятьма відсотками я встиг подумати на один «нампіздєц» більше. Вау... В будь якому випадку більше користі ніж від твоїх соплей ображеного на життя піздюка.

Що робити? Що робити? Що робити? Може цей метеорит маленький? Такі щодня падають, і ніхто їх не помічає. Он, наприклад, Тунгуський взагалі ніяких слідів після себе не залишив. Курва! Як швидко вони падають? Скільки в мене є часу, щоб щось придумати? Хвилина? Дві? Тридцять секунд? Шось мені здається, що і того менше. Ну чому в мене немає телепортації? Я ж не Сайтама! Я не вмію з метеоритами битись! Вони блядь на моє кунг-фу клали ядерну боєголовку. Що буде, якщо я заряжу по ньому всім шо в мене є? Я помру виснаженим. Йому мій електрошокер, шо Ред Бул Чорнобилю. Може мені вдасться розщепити його? Даремна трата сил. Він сам із цим впорається, коли в землю вріжеться. Крім того, мої запаси мани дещо пошарпані. Мені потрібен кардинально новий підхід, для вирішення цієї проблеми. Попросити його не падати? Вбити іще декілька тисяч орків, і надіятись на отримання штрафу «Виверження супер вулкану (тимчасовий)», який пом'якшить зіткнення?

Я уявлення не маю, що можна зробити! Крім того, щоб помолитися за вдале переродження. Все одно гірше ніж зараз не буде. Хоча... Ну ні... Я вам, падлюки, так просто цього не подарую! Я не здамся! До самого, блядь, кінця! Є одна ідея.

Я на максимальній варговій швидкості помчав до моїх колег, і буквально за якусь соту секунди винищив усіх ворогів, що досі успішно їх кошмарили. Я не став очікувати на їхні реакції охуївання і одразу дав легкого ляща старому мішку зморшок. Швидким рухом я вирвав з-під її балахону сумку, яка при цьому дзвінко задзеленчала склом. Похапцем я став відкривати десятки флаконів і вливати в себе таємничу рідину, поки ніхріна не розуміючі люди вражено на це все дивились.

- Що він робить?

- Не знаю, але я дуже йому вдячний. – Відповів Хосіл. - Він нас врятував. Вкотре вже.

- З ним все гаразд? – Хвилювався Колін. Вигляд того, як я панічно виливав у себе десятки зілль нагадувало наркомана після тижня ломки.

- Придурошне! Ти збожеволів? Зупинись! Навіть я не знаю які наслідки можуть бути від змішування цього всього! Навіть два змішувати небезпечно! Побічні ефекти розірвуть тебе на шматки! – Кричала Крега. – Ти геть тупий!?

Твоя правда... Я тупий. Занадто багато часу витрачаю на відкривання флаконів. В сраку все!

Я почав закидати зілля собі в рот прямо в посудинах, пережовуючи їх разом зі склом.

Яскраве сяйво огортало ніч у світлі шати. Тонкий вогняний слід розрізав імлисте небо навпіл. Часу вкрай мало. Цікаво, а мені зарахують вбивства всіх цих істот, від падіння метеорита? Чорт! Не можна відволікатись на сторонні думки! Мені важлива кожна мікросекунда. Не можна допустити, щоб ця мікрохвильовка врізалась в мій сир. Її потрібно попередити про надвисоку турбулентність в зоні комфорту. Інакше все смузі піде в оперу. Кажани. Ка... Ка... Рррррррр буква р кругла. Дуже синя. Буароооооккккквмавмв...

-

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення всіх характеристик на 20% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення пасивних ефектів на 30% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення регенеративних здібностей на 500% /

/ Отримано тимчасовий ефект: прискорення відновлення мани 200% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення чутливості слуху /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення різкості зору /

/ Отримано тимчасовий ефект: пониження артеріального тиску /

/ Отримано тимчасовий ефект: омолодження /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення лібідо /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення регенеративних здібностей на 500% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення рівня спорідненості стихій на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: спорідненість суміжних стихій. /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення опору на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення захисту на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: відчуття ейфорії /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення магічної сили на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: збільшення запасу мани на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: збільшення запасу витривалості на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: збільшення сили на 50% /

/ Отримано тимчасовий ефект: імунітет до стихії холоду /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення регенеративних здібностей на 500% /

/ Рівень регенерації досягнув межі /

/ «Регенерація» еволюціонує в «Відтворення» /

/ Отримано тимчасовий ефект: зниження болі на 40% /

/ Отримано тимчасовий ефект: покращення сечевиділення /

/ Отримано тимчасовий ефект: покращення травлення /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення спритності на 15% /

/ Отримано тимчасовий ефект: підвищення інтуїції на 20% /

/ Отримано тимчасовий ефект: розрив серця /

-

Наступні десять секунд:

При... ЙЙуууу. Зберись! ХАууу. РРРам. ССС. Зберись! Дудудудудудудуду. РРРРА! АААААА! АААА! АА! А. АААаааааїїїїіЕЕеейяяяяЕЕЕЕяяяяОоооо! АїЕЕЕяяяЕЕЕЕяяяяООО! ВААААААААЙ! КрррррР. Банана банана банана теракота, банана теракота, теракота пай! Кшщс Бум! Бум! Бум! Зе Ком Бу ча.. Маш! Рум! Пі! Пл!... Сітін Е раунд ол! дей! Тудудуду Тудудуду. Ху кен белііів ю!? Ху кен беліііів ю?! Лет йо мазер ППППРРРРРРЕЕЕЙ!!&$% Їбьбать Менꜫ ко8бааситьъъ.. РРРРРААА!!! Май как із матч бетер зен йоорс! Май как кен валк райт тру зе доор! Віз е філінс со пьооо! Ітс гот ю срімін бек фо.. Прийди До ꓕЯяяяяяяя Тейк! Мі! Ꚉаун! Зере! Фо! То! Гра! Фік! Рей! Лапс! Пі! Пл! фей! Дін! Фрейз! Лі! Девіл із соу лов лі... Щосььььььь Не таааааkkkk зззііііjjjj мнОоОо0оОоОю... Зеріз нофін врон віз мі зеріз сомфін врон віз ю зеріз сомфін врон віз мі. Якогогоогого хріннанана відбувавававаєтьсяяУаУаааааꓯꓯꓯꓯꓯ???? Я розтааааююююđầylỗđítאידיוט מלאɷɷɷ1111111111111 Мене роз ри в-в-в-в-ає. Акккк... РРРууцки віддпа-ли-ли! Пілізідєєццц. Цо за нааааꜳхууууццццц? Мої руцкиии!! Пуч йо Пуч йо Хендс Ап! З жопи Вогонь блядь!!! МеНе ББББОМ БББИТьььььь! Сꚗцкккк на три метри підлетів! Я ГОРю! Я деревяний! БУУаауауакхкхкх! Гори!!! Гори!!! Гори!!! Моя ватра до гори! Шо За нахс.. Червоне. Редредредедеде. Все РеД Дед! Дед! Червоні фонтани навколо. З очей кров херачить. Всіх залию наххкхкхуй!! Все двоїться! Троїться! Четвертиться! Дохуятиться! Я в калейдоскопі блядь! Все крутиться. Вертиться. тТошшниитььь! Кіп Роулін Роулін Роулін Роулін! Бам! Все... Норм. Око вибухнуло, тепер норм. НІХУЯ НЕ НОРМ!!! Я блюю. УВВААААА! Я вивернувся на зовні. Широка калабатина блювоти. Вот е сплендінг пайЙ! Піца Піца ПАЙ! Еврі мінут еврі секонд Бай Бай Бай! В ній шось ритмічно стискається. Шось, що досі під'єднане до мене венами. Шкіра булькає. Я газіровка! Вулкани з гноєм. Волосся салатове! До колін! (Коліна відпали. Покрились мохом і згоріли) Я став Емо! Гомо! Хомо! Сомо. Я став сомом! В мене вуса! І хуй на жопі! А, ні, це хвіст. У нас поки не хентай. Морозить... Холодноооооо. Як би не дуло і як би не дуло і як би не дуло і як би не дуло і як би не дуло. Руки! Вони ростуть!!! Давай! Вперед! Ростіть мої ручки!!! ГоУ ГоУ Руцки! Стоп! ХарЕ! Досить! Руки по три метри. Не можу підняти. На них по вісім ліктів. І по три пальці. На кожному лікті. Член то встає то падає. В нього аеробіка. Або йому сниться Гітлер. Дой! Член! Дой! Член! Убер Ален! Я більше не чую власних криків. Я вас не цую. ААААААА... Хтось вкрав всі знаки оклику. Затягнулись вуха. І рот. І ніс. І очі. Я манекен. Я не вода. І не вогонь. Голова покрилась шкірою. Я облисів. Тепер я йожик. Не того, шо сракою дихаю. Але й того тоже. На спині купа голок. Голова покрилась лускою. Шо я блядь таке? В мене на нігтях квіти ростуть. Фіалки. Мабуть. Бачу небо. Метеорит ще не впав. Око на маківці виросло. Обсипалась луска. Нарешті повернувся рот. Вертикальний. В мене два язика. Даю сам собі по дьоснах. Зуби м'які. Коливаються, як трава. А тепер вони повилазили і повзають в роті. Все ок. Я в порядку. Око перелізло на своє місце. На своїх ногах. В нього їх вісім. А в мене тільки дві. Три. Знову дві. Піздєц. Схоже, я нарешті можу думати. Від того не легше. В мене на яйцях шипи. Вони стали каштанами. І вібрують. Виглядають апетитно. Пахнуть смородиною. Руки знову відпали і перетворились на желе. Може воно й на краще. Я знову загорівся. Синій вогонь здійнявся на кілька метрів вгору. Тіло світиться. Воно буквально розривається на молекули. Ще секунда і від мене не залишиться нічого. Що за геніальна блядь ідея була ширнутися? Енергія переповнює мене. Я мушу її приборкати. Взяти під контроль її потоки в кожній клітині організму. Не дати себе дезінтегрувати. Триматись купи! Знаки оклику зі мною! Тіло продовжує свій бадіхорор. Кафка би обісрався, якби побачив. Але я не із слабаків. Я буду триматись навіть за малюнок волосинки, щосили намагаючись втримати свої електрони на місці за допомогою електромагнетизму.

Лице повернулось в норму. Відносно. Так само як руки і но... В мене копита! Шо за піздєц!? Відчуваю за спиною масивні крила. Незчисленні роги пустили коріння на висоту в пів метра. Довгі шипи проросли зі скул, щелепи, потилиці, ключиць та кожного хребця. Я два метри зростом, повністю голий, сяю синім полум'ям серед нічної імли. Мій член із головою дракона вивергає лаву. Ребра вилізли на зовні і вигнулись в зворотній бік, відкриваючи серце, що випромінює помаранчеве світло. З кожним стуком воно вибухає, розпилюючи помаранчеву кров в атмосферу і відтворюється заново. Струмені крові вкривають тіло, перетворивши мене на неонову помаранчево-синю зебру. Нарешті я зміг оглянутися навколо. Всі були в такому ахуї, шо мені навіть якось ніяково. Тим часом мій штраф мчав до мене. Він в ахуї не був. Йому похуй. Насущна проблема залишилася без змін. Якщо цей метеорит зруйнувати, краще не стане. Так, чи інакше надпотужний вибух зітре нас всіх в порошок. А його уламки втопчуть глибоко під землю наші крихітні останки. В мене є тільки один шанс щось зробити. Єдине, що я можу – це покластись на інтуїцію. Внутрішній голос підказує мені, що фентезі середньовіччя - найкращий час, щоб купити біткойни блядь Заткнись нахуй! Лише одна спроба... Лише одна. А не так, як в Месниках. Там було дохуя варіантів. Хто заважав прострілити Таносу голову, як тільки він вийшов з порталу? Тож, надіюсь, цього разу мені пощастить. Не ржіть!

Моє тіло раптово злетіло вгору на високій швидкості. Я невагомий. Дві секунди до зіткнення. Але це лише в реальному часі. В моєму світі більше часу для роздумів. Мій світ для тупіших. Я підняв руки на зустріч нестримній стихії. Цікаво, на скільки ж у мене виросла інтуїція? І що воно взагалі таке? Знову якась абстрактна хрінь...

- Саша Грей!

Закляття, що підкорило мою фантазію. Закляття, про яке я не переставав думати. Я надіявся, що воно призве сюди Сашу Грей, але сталось дещо інше. Я відчув, ніби у самій світобудові щось змістилось. Ніби стрілка механізму Всесвіту перемкнулась на наступну поділку. Земля здригнулася. Закони переписалися. Посеред нічної сутіні, над моїми руками народилась істинна темрява. Непроглядна і жадібна. Сама сутність чорноти. Спалахи блискавиць вивергались на всі боки, обрамлюючи чорне коло наді мною. Десь вдалині я почув прекрасну музику. Стоп, це ж тема Мегумін. ААааААааАААААаааа ААааААааААААААА Ей! Не вплітайте її сюди! Їй чотирнадцять! Не парся, це для епічності. А, ну ок.

Мій щит зростав з кожною наносекундою. Це не просто щит. Це єдиний вихід. Чорна діра в просторі. Повітря навколо почало затягувати. Ніби я спускаю воду у ванній. Дивним чином я залишався на місці, хоч і потоки повітря могли знести авто, не те, що моє тіло. Що робилося знизу, я навіть не бачив. В пориві невагомості я досягнув кілометрової висоти. Метеорит діаметром близько п'ятдесяти метрів мчав з розлюченою пикою на шаленій швидкості прямісінько у створений мною отвір. Неймовірної сили вітер закручувався гігантським вихрем наді мною. Здавалось, якщо я хоча би хвилину протримаю це заклинання, у світі не залишиться чим дихати. Я відчув, як потоки мани, що досі розривали мене на шматки, дуже швидко згасали, ніби вогонь без кисню. Ця махіна поглинає занадто багато ресурсів. Мені треба протриматись ще хоча б трохи...

Коли нестримне торнадо високо над землею запалало вогнем, яскравий золотавий слід раптово перервався, не зумівши подолати перепону із суцільної темряви. П'ятдесяти метровий шматок металу, що повинен був знищити все живе у невідомо якому радіусі просто зник разом із дірою, крізь яку пролетів. Розпечене повітря рівномірно розлетілось навколо, на мить перетворивши нічне небо в помаранчеве простирадло світла, і поволі згасло. Маленький синій вогник тихо тонув у темряві, падаючи в обійми землі. Це уже не вперше... І крила тут мені не допоможуть. Вони розпалися на атоми. Так само як і інші відростки. Схоже, що побічні ефекти нарешті минули. Я втомлено споглядав як в повітрі розчинялися залишки нашого нерівного бою. Крихітні зорі пробивались крізь утворені хмари. Я тикав їм всім факи із щирою посмішкою на обличчі.

Десь неподалік від поверхні планети моє тіло несподівано припинило падіння. Я обережно поглянув униз. Ріхтоф тримав мене своїми чарами. Той амулет, що він мені дав зараз десь у моїх нирках. Звісно, поки рано говорити про те, що я вижив. У моїх грудях діра. Я можу буквально дістати власне серце. Мани практично не залишилось. Немає сил стримувати біль. Але я його й не відчуваю. Я взагалі нічого не відчуваю. Так, ніби мою душу виїбала сотня бегемотів.

Ріхтоф опустив мене на землю. Почуваюсь Тобі Макгуаєром з другої частини Спайдермена, де його на руках несли у потязі. Ще би маску яку-небудь, щоби сховати свого дракона. Бо виявилось, що він у мене трохи нацик. Люди скупчились навколо мене. Звісно, вони мені дуже вдячні. Я знову врятував їхні жопи, при цьому доблесно постраждавши. Зараз я повинен викликати в них жалість і бажання мені відсосати. Краще їм не знати, звідки взявся той сраний метеорит.

- Що... Це... Було?.. – Нарешті промовив Грант.

- Ееееее... - Відповів Хосіл.

- Ем... - Відповів Колін.

- Я знову врятував ваші жалюгідні сраки. Не знаю навіть, для чого. Хто-небудь, повправляйте мені будь ласка ребра так як були. Бо зараз як чайки налетять. Ефекти від тих зіль, здається, ще не повністю скінчилися. Мої кістки зараз як пластелін. Просто загніть їх в середину.

- Та що ти взагалі таке? – Протверезіла Едріка.

- Слухай, в мене так голова болить. Давай свої філософські питання на потім. Краще дайте пива. Я більше нічого не хочу...

Ріхтоф виявився найсміливішим. Можливо, він подумав, що вправляння мені кісток позбавить його від необхідності смоктати мого прутня. Ну то й хрін із ним. Битва між орками та рибами тривала. Проте бійців залишилось не багато з обох сторін. Їх всіх мій героїзм не надто хвилював. Вони, певно так і не зрозуміли, що сталося. В них є цікавіші справи. Як то наприклад перегризання один одному горлянок.

- Чекайте, чекайте... Це щойно метеорит падав? – Запитав Колін. Мені захотілось відповісти йому «Добрий ранок», але була ніч, а мені було лінь говорити зайві слова.

- Ага... - Видихнув я.

- І ти його знищив?

- Типу того.

- Тобто?

- Не знаю. Він зник. Звалив геть. Пішов у сраку. Хм, а це доволі кумедне пояснення, враховуючи назву заклинання... Його поглинув портал. Там здається космос був, чи шо. Короче, не варто більше хвилюватися.

- Портал?

- Щось типу того. Мабуть. Не знаю. Іди нахєр.

- Зрозуміло... А он там тоді вже інший падає, чи як?

- ЩЩЩО?

Колін вказував кудись над морем, де в кількох десятках кілометрів від нас виднівся тонкий вогняний слід.

- Це ж не може бути той самий метеорит, правда? Ти ж не міг його телепортувати просто трохи далі від нас?