Тисячу разів проклятий мною камінь, нарешті дістали із мого рота. Грок тримав у руках одну із тих дрібніших істот, що переслідували мене по дорозі сюди. Саме це створіння вони іменували собакеном. Вигляд у нього був гидкуватий. Щось середнє між мисливським псом і пацюком. Темно-червона шкіра зовсім не покрита шерстю. Кілька невеликих симетричних наростів на голові замість рогів. Довгі ікла випинались на кілька сантиметрів назовні як у шаблезубих тигрів. Своїми масивними руками, демон відірвав шмат м'яса від іще живого створіння і запхнув мені ледь не в самісіньку горлянку. Після цього він з голови до п'ят облив мене його кров'ю, в надії, що хоча б якась частина рідини потрапить в мій шлунок. Я інстинктивно спробував виблювати всю цю гидоту, але, здається, Грок був навчений досвідом і вчасно стулив мені рота та носа. Я щиро надіявся, що ця каша полізе через вуха, проте цього не сталося.

Раніше я дуже надіявся вмерти від спраги. Ця ідея видавалась мені перспективною, тому що за весь час, проведений тут, я не бачив ні краплі води. Хоча й було щось подібне неподалік, але коли я випадково торкнувся тієї рідини, то отримав сильний хімічний опік. В моєму старому світі і досі блукає думка про те, що необхідно споживати півтора літра води щодня. Цей міф уже давно розвіяли всі кому не лінь, але люди продовжують в силу того, що вважають себе розумнішими за інших, вестись на подібну хрінь. По факту, волога присутня в інших напоях та в їжі. Тобто, пити саме воду не обов'язково. Лише тоді, коли відчуваєш спрагу. Але, якщо розпочати дієту із сирого м'яса та крові - організм буде аж ніяк не в захваті. Не знаю, чи з точки зору науки можна довго прожити з таким раціоном. Це ж бо швидше на зло, ніж на користь. Але я якось цілий тиждень одною тільки піцою харчувався, і нічого страшного не сталось. Здавалось: жодного шансу на те, що я не помру. Гадаю тут навіть повітря кожної секунди намагається мене вбити. Але як не сумно це визнавати – я живий.

Після смачної вечері Грок вирішив повернути мій улюблений камінчик на своє намощене місце. Поки мені випав такий шанс, я вирішив його спинити.

- Стій, стій! Не треба цього робити!

- Га? Ти про шо? – Грок був трохи збентеженим.

- Краще використати шмат одягу.

- Одягу? А для чого?

- Так буде тихше...

На мій подив, демон дослухався до поради. Певно він аж надто любить спокій. Миролюбний виблядок... Тож тепер у роті я тримав шмат від власних штанів. По різкому присмаку сечі я з 80%-ю точністю можу визначити, звідки саме був узятий той шматок. Еле то дрібниці насправді. З іншого боку смак штанів міг бути значно гіршим. Ніколи не подумав би, що буду цьому радий.

Нарешті я дочекався, поки Ваєр кудись злиняє. Сказав, шо йде по справах. Бізнесмен блядь... Від усієї душі бажаю, аби він вдарився мізинцем об куток. А, курва, у нього ж копита... Тоді нехай він у нього спочатку виросте. Грок також сидів без діла. Мабуть, у нього скінчилась мана. Виявляється, вона в нього не безкінечна. Я вирішив використати дорогоцінні хвилини спокою із користю. Найближчий час для мене критично важливий. Саме зараз вирішується: залишусь я собою чи ні. Я зібрав усю свою мізерну волю в кулак. Мені потрібно зосередитись. Навіть не так. Мені потрібна глибока медитація. Я повинен відчути електричний струм у своєму організмі. Тіло людини може виробляти до 2000 Ватт енергії. Подякуємо Морфею за цей неймовірно даремний факт. Він не надто допомагав орати землю, але тепер я за нього щиро вдячний.

Я заплющив очі. Моя норма добової фізичної активності після цієї дії була повністю виконана. Очі – ледь не єдине чим я можу ворушити. Що ж, почнемо із більшого. Прямо зараз у моєму мозку передаються мільярди нервових імпульсів. Незчисленні нейрони з'єднуються між собою за допомогою електрики. Нумо, давай... Чорт... Це виявилось складніше ніж я очікував. Це щось ніби відчути свій власний запах. Хоча... В н.п.ж. в мене із цим проблем не було. Ситуація із гігієною дозволяла мені насолоджуватись свіжим запахом власного поту 24/7. Гаразд, я повинен продовжити. В мене надто мало часу. Я маю поспішати. Заспокойся. В мене все вийде. Все вийде. Але треба діяти трохи швидше. Скоро прийде та сволота і мені знову хрін вдасться зосередитись. Він знову почне здирати із мене шкіру чи ламати кістки. Знову я буду в агонії молитись про смерть. О... Супер... Тепер мені набагато спокійніше... Закрий патякало і сконцентруйся! Дибіл? Воно і так закрите. Та звали ти нахрін! У нас немає на це часу! Чекай, чекай... Ми ж тут, здається, домовлялись поки не втрачати розум, забув? Іди в сраку! Шизік хворий...

В суцільній темряві я продовжував шукати чорну кішку. Де блядь мої 2000 Ватт? Це я неповноцінний, чи це Морфей напиздів? Так і знав... Не варто довіряти людям, одягненим в шкіру. Стоп, заждіть... Нервові клітини це ж практично готові схеми. А що, якшо я додам трохи напруги? Струм мусить піти по нейронах. Це як аніографія. Не питайте, шо воно таке. Мій мозок просто склад для найбільш безкорисних світових знань. Чому я запам'ятав саме це слово, дивлячись Доктора Хауса, а не те, що всі люди брешуть? Ну чому?... (Короче, це коли в судину вводять контраст, щоб її можна було побачити на рентгені.) Так от, якшо не шарашити з усієї дурі, а пропускати слабкий струм, можливо, мені вдасться відчути схему. Давай... Ледь-ледь, помалу... Іще трохи. Ось вона! Так, я її відчуваю! Ніби здоровий клубок у голові. А тепер послабити струм. Знову ж таки, потроху, поки знову не втрачу сигнал. Так, він зник. Наново. Я буду повторювати цей цикл, поки не збільшу власну чутливість. Коли я буду відчувати схему без подачі енергії ззовні, я стану на крок ближче до нірвани.

Цикл за циклом. Знову і знову. Я повторював процес не покладаючи рук. Мани в мене достатньо. Все тому, що використовую я зовсім трохи. До того ж, постійна стимуляція мозку струмом допомагає краще зосередитись. А хороша концентрація у свою чергу допомагає підвищити чутливість. Чим вища чутливість, тим краще вдається стимулювати мозок. Це, напевно, перше в н.п.ж. позитивне замкнене коло. Дивовижним залишається те, що виникло воно у пеклі.

Із часом виходило все краще. Я вже міг відчути власний мозок без магії, проте лише як якийсь тьмяний розмитий слід. Але раптом мою голову сколихнуло лавиною потужної енергії. Я відкрив очі і побачив Ваєра, що ретельно нарізав мої груди на Британський стяг. НІХРІНА СОБІ Я ЗОСЕРЕДИВСЯ!!! Я навіть не почув, як він прийшов. Я повністю випав із реальності. Та це ж... Це ж... Успіх! Мої розумові здібності збуджують фантазію. Звісно, телекінезом я не оволодію, таке тільки сценаристам Люсі під силу, але і без того я вже майже досягнув арійської раси. Навіть жорстокі знущання у мене тепер викликають менше болю. А хоча ні... Не менше...

Звісно, немає сенсу навіть мріяти про те, щоби продовжити тренування, поки цей садист робить із мене картину в стилі кривавого експресіонізму. Прийдеться зачекати, поки митець закінчить роботу. Я мушу залишатись у свідомості. Виявляється, Грок витрачає досить багато часу на лікування. Це і буде моїм часом для монтажу сцени важких тренувань. Хоч його лікування не менш нестерпне, я мушу спробувати, інакше прийдеться чекати таких от випадкових моментів спокою.

Не пам'ятаю, скільки циклів пошкодження-лікування минуло, але нарешті мені знову випала можливість відпочити. За цей час мені кілька разів вдавалось залишитись при свідомості, але, як я і думав, про те, аби зосередитись, не було й мови. Лише під кінець лікування, коли свербіж та біль прямували до нуля, в мене з'являлось невелике вікно для експериментів. Я знову розпочав медитацію. В цей раз результати були кращими. Можна навіть сказати, що я зробив перший крок на шляху до звільнення. Духовного звільнення, звісно. Я ж не божевільний, щоб думати про фізичне. Стоп, а ти впевнений, що ще не з'їхав з глузду? Ай, іди в жопу. Стривай, а раптом насправді це все лише плід твоєї хворої уяви? Курва, це ж скільки треба було в дитинстві падати, щоби таке собі навигадувати?

Мені починає здаватись, що у цьому світі реальним є тільки біль. А все решта – лише фантазія скаліченого розуму. Якщо так думати, виявиться, що я ближче всіх підібрався до істини буття. Та от тільки кому вона нахуй потрібна?