фотоапарат
Меліса
фокус. фокус розмитий. дихати треба, а, може, і вийти. спазм передує черговому відчаю суті, де душа прикута. схопіть все навпомацки відірвіть, клишоногі тварюки! я закоркована, а хотілося б вилити гнійної сполуки... забирайте двигуни, вони давно поржавіли, це внутрішнє стало доношенням старших, опустілих границь. бийте, і такі вже бита, неважливо скільки, наважливо ким. розмиті кадри виходять вміло, а спогади тліють пустим... весна створює, оживає, підтасовує кращими виростами, а я не рухаюсь, доста отрути, лячно, що виллється темна вість... весна 2021 року.
2021-05-01 20:17:54
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Betsy Darson
💛
Відповісти
2021-05-02 08:34:55
1
Блакитноока
Дуже гарно!
Відповісти
2021-05-03 17:54:30
1
Інші вірші поета
анголи народжені з чорними крилами на бордюрах закинуті моє тіло скувала змія...
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13177
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5393