- Тату, ну що ти лежиш? Вставай! - маленька дівчинка стрибала на ліжку, біля сплячого батька.
- Встаю, моя повелителько - з посмішкою на обличчі чоловік відірвав голову від подушки.
Дівчинка зістрибнувши на підлогу вибігла з кімнати.
- Татусю, ходи сюди - долинуло з коридору.
- Що там, доню?
- Мама нам сніданок залишила, щоб ми поїли перед поїздкою в парк атракціонів - радісний голос доньки пояснював батьку, який вже сидів за кухонним столом.
- Дивись, доню, тут ще й записка.
- Тату, прочитай її.
На клаптику паперу красивим почерком було виведене речення: "Чекатиму вас у парку опівдні. Люблю, цілую, мама."
- Татусю, нумо швидше їсти.
- Гаразд, смачного.
- Дякую, тобі також смачного.
Після вранішньої трапези, дівчинка потягнула батька у ванну, щоб той швидше привів себе у порядок, а потім побігла у свою кімнату. Через кільканадцять хвилин донька у милому комбінезоні допомагала батькові знайти ключі від машини паралельно розповідаючи щось про атракціони.
- Ось, знайшли - маленькі пальчики витягнули знахідку з-під тумби.
- Чудово, а тепер біжімо до автівки.
Опівдні дівчинка, тягнучи батька за руку, йшла назустріч матері. Чоловік поцілував свою дружину, і взявши дівчинку за руки батьки повели її до атракціонів, про які донька гомоніла увесь ранок.
Через кілька років дівчина прогулювалася у парку, дивлячись на атракціони після того, як гірко плачучи над домовиною батька подумки сказала:
- Тату, ну що ти лежиш? Вставай.