- Скоро зустрінемося. Люблю тебе - дивлячись в небо шепотіла дівчина, з блакитним волоссям.

За кілька хвилин її бездиханне тіло оточило безліч людей. Серед них стояв хлопець. Він був високого зросту, з гострими обрисами обличчя, очима голубого кольору, темним волоссям та до крові покусаними губами. Такого важко не помітити десь у нічному клубі, торговому центрі чи біля кафе, але зараз всім було байдуже. Людей, які прийшли просто подивитися й так багато.

Лікарі констатували смерть, поліція розігнала людей та, схоже поїхала шукати рідних. Вулиця продовжила жити своїм життям. Лише голубоокий парубок не зрушив з місця. Перехожі просто обходили його.

Він ж не міг зрозуміти, у який момент його дівчина зовсім втратила віру у життя. Хлопець знав, наскільки важко вона переживала втрату брата і всілякими, відомими йому, способами намагався їй допомогти. Він був поруч у найважчі моменти, ніжно обіймав її і шепотів на вушко слова, які йшли від серця. Хлопець дуже хотів забрати увесь біль на себе, щоб ще хоч кілька разів побачити посмішку дівчини, яка пробудила у ньому найніжніші почуття.

Юнак пішов з тієї вулиці, коли навколо вже царювала ніч. Ноги на автопілоті привели його додому, де хлопець майже усю ніч оплакував смерть найдорожчої у його житті людини, після чого добряче напився. Йому хотілося ніколи не згадувати про те, що нещодавно він бачив мертве тіло своєї дівчини. Вбитий горем парубок зовсім не пам'ятав похорони, але добре запам'ятав де тепер спить його кохана.

Через сім років, стоячи над її могилою з букетом квітів у руках, він знову плакав.

- Люба моя, ти назавжди залишишся у моєму серці. Мої почуття до тебе не згаснуть ніколи. Вони завжди маленьким світлом сяятимуть у мені. Вибач, я тепер рідше приходитиму до тебе. Сподіваюсь, що ти не тримаєш на мене зла за якісь мої провини, - хлопець провів рукою по викарбуваних на граніті буквах. - Я вже піду. Бувай, моя люба.

Вже помужнілий, з окулярами на обличчі, голубоокий парубок сів у автівку, завів мотор і зателефонував до дівчини, яка вже майже рік є його дружиною і зараз носить під серцем їхню дитину.

- Вирушаю додому. Скоро зустрінемося. Люблю тебе.