6
Того дня дівчина сіла у автобус, який першим приїхав на вокзал. Вона абсолютно не знала куди бігти від власних думок та проблем. Дівчина намагалася втекти хоча б кудись. Місце призначення було невідомим для неї, але це її хвилювало найменше. Вона купила квиток і зайняла місце у кінці транспорту. Людей було мало і ніхто не діставав безглуздими розмовами, дитячими криками чи гучною музикою. За вікном миготіли міста, села, ліси та поля. У портфелі була мінімальна кількість речей. Залишилась лише вода куплена перед виїздом, телефон, зарядка, гаманець, навушники, пошарпана книга, косметичка та кілька фотокарток. Дівчина була занадто холодно одягнена, як для жовтневого вечора і деякі люди косо поглядали на неї коли заходили. Через кілометрів десь п'ятдесят, вона вирішила послухати музику. У навушниках звучали пісні українських, англійських, американських та італійських виконавців. Дівчина не намагалася до кінця зіпсувати настрій сумними мелодіями чи навпаки покращити його цим же способом. Музика просто відволікала її від думок. Після закінчення кілька десятків треків дівчина мирно сопіла на своєму останньому сидінні. Години зо три дівчина спала і прокинулась, коли на вулиці вже опускалася нічна пітьма. Годинник показував дев'яту вечора. У автобусі окрім дівчини залишилося двоє пасажирів та водій. Через кілька хвилин транспорт зупинився і водій оголосив про кінцеву зупинку. Дівчина вийшла у абсолютно невідомому їй населеному пункті і зовсім не знала, куди податися. Ближче до опівночі вона знайшла готель у якому залишилася на ніч, а потім ще на кілька довгих, наполовину безсонних ночей, щоб втихомиривши думки повернутися додому і нарешті привести до ладу своє життя.
Коментарі