Вогонь повільно поширювався коридором і вже захопив всю поверхню. Всюди панувала вогненний хаос, який зливався з моторошним трескотінням пожежі. Мішель задоволено посміхалася, спостерігаючи, як полум'я лізло на стіни і розпалювало скло підлоги. Та її радість затуманювала неухильну темноту, що огортала непритомну принцесу, яку Ніколас тримав на руках.

   За вікном суворою силою дув сильний зимовий вітер, відштовхуючи вогонь і нагадуючи про настання непростих часів. Його свист змішувався з тривожними стукітами, а його холодний подих наводив жах на серце. Віддалені вигуки та сирени пожежної тривоги перепліталися з гуркітами руйнування.

   Бенуа була переповнена задоволенням від цього жахіття. Вона відчувала, як усе змінюється, як руйнування та катастрофа пронизували навколишній світ. Вона раділа, що вогонь пожирає все на своєму шляху, включаючи прокляті королівські стіни, які її утискали. Вогонь був символом її визволення, свідченням кінця всього, що їй було невмилостиво нав'язано.

   Тим часом, Рквелдта тримав непритомну принцесу у своїх обіймах, серце його було на межі розпаду. Він боровся зі своїми внутрішніми демонами, вагаючись між коханням до Шарлотти та болем, який вона завжди носила у своєму серці.

- Принцесо Шарлотто! - чоловік намагався привести її до тями, але нічого не виходило.

- Яка зворушлива сцена... - сказала жінка, ліниво розмахуючи факелом, не боячись того, що він горів вогнем.

- Давно не бачилися. - чоловічий голос пролунав за їхніми спинами.

   Ніколас та Мішель з жахом обернулися на до болі знайомий голос, їхні обличчя виражали страх і пізнання. Вони розуміють, що перед ними стоїть відплата за їхні злочини і зраду.

   Жінка продовжувала спостерігати з хижим задоволенням, але її вираз обличчя змінився, коли замість радості з'явилася тривога. Вона відчула, як вона потрапляє в пастку у власному загадковому плані.

   Усі вони стояли там, у замку, який зазнав власного занепаду, зливаючись з вогнем. Біля них почувалися кроки, які ставали все ближче. Прийшла їхня помста, немилосердна та нестримана.

- Олівер?... - Ніколас не вірив своїм очам, перед ним стояв його брат, живий і здоровий.

- Не потрібно так дивуватися, братику. - сказав Олівер з насмішкою. - Ти думав, що я помер?

- Так. - не роздумуючи відповів той. - Я сам в тебе вистрілив. Я бачив як ти стікав кров'ю!

- І твоя помилка була в тому, що ти не перевірив чи я дихаю.

   Шарлотта, лежачи на руках чоловіка, відчувала, як її легкість дихання зменшується, а кашель стає все сильнішим і непереборним. Втрата сил вразила її і стала центром уваги всіх присутніх. Обличчя двох братів висловлювали стурбованість та безпорадність перед непомірністю її стану.

   Ніколас ніжно стиснув її руку, відчуваючи безсилля перед цим випробуванням. Очі його віддзеркалювали тривогу, але в той же час вони випромінювали рішучість та кохання до своєї принцеси.

   В той час, коли вогонь нищив замок, а помста настирливо наближалася, здавалося, що шлях Шарлотти став кривавим й непростим. Вона була приречена на цю долю, яка вимагала жертви.

- Мені потрібна допомога! - викрикнув Ревелдта, його обличчя виражало паніку та відчай. - Потрібно вивести принцесу назовні!

- Сьогодні ввечері ніхто не залишить замок! - заперечила Мішель, її брови злегка стиснулися.

- Мішель, зараз же віддай мені смолоскип! - сказав Олівер, його очі загорілися рішучістю.

- Ха-ха! Це не в моїх інтересах! - зловісно промовила жінка, її очі блищали злістю і підступністю. Вона насолоджувалася цією ситуацією, відчувала контроль над подіями і задовольняла власні інтереси. Вона була непростим суперником, який не піддавався тиску і не діяв на підтримку інших.

   Бенуа демонстративно стояла між ними, чекаючи на їхні дії. Гнів Олівера зростав так само швидко, як поширювався вогонь. В його очах спалахував вогонь, здатний знести все на своєму шляху. Він витяг револьвер і направив його на жінку.

- Настав твій час!

- О, мій любий лицарю! У тебе не вистачить сміливості щоб щось зробити!

- Я розчарований у тобі. Ти вважаєш мене боягузом! - одним швидким пострілом він розтяв смолоскип навпіл.

   Приголомшена його вчинком, Мішель відпустила і спробувала втекти, але він не дозволив їй. Він схопив її за руку і приставив револьвер до скроні.

- Тримай її тут, а я відведу принцесу Шарлотту у безпечне місце! - сказав Ревелдта дивлячись на брата.

- ... - той в свою чергу промовчав.

   Суперництво між братами було очевидним, але це був не найкращий момент. На коні стояло життя принцеси.

- Іди вже! - викрикнув Олівер, а Ніколас вже біг до виходу.

- Ти дозволиш йому так просто забрати її? - насміхаючись промовила Мішель, її очі заблищали злодійським задоволенням. Вона відчувала задоволення від цієї ситуації, бачачи, як Олівер плутається між своїми емоціями. Вона була впевнена у своєму виграші і готова використати будь-яку можливість, щоб досягти своїх цілей.

- Він рятує їй життя! - він відповів, його голос звучав напружено та засмучено.

- Але ти зараз відчуваєш те саме, що і я! - викрикнула вона, розлютившись ще більше.

- І що ж це?! - чоловік звів брови, сповнений здивування.

- Ревнощі! - Мішель сказала це слово з енергією, яка обіймала кожен звук, вона розкрила свої груди, намагаючись висловити всі свої емоції у цьому жесті.

- Що?... - його очі стали ширшими, а серце почало битися ще швидше.

- Ти ревнуєш принцесу до свого брата! - Бенуа навмисно підкреслила кожне слово, щоб денести до Олівера.

- Можливо... Так ти маєш рацію! Я ревную її. - він глибоко зітхнув, переконавшись в правдивості своїх слів, в його голосі проглядались сум, розчарування і жалість. -  Це я хотів бути тим хто б врятував її, а не мій брехливий брат! - чоловік завівся, голос став тремтливим і пронизливим, в його очах заблищала глибока образа, а руки стискалися до болю.

- Ми можемо домовитись... - Мішель зупинилася, її голос став м'яким.

- В сенсі? - Олівер підняв на неї питальний погляд.

- Ми можемо об'єднатись, і працювати разом... - вона вистрибнула вперед, зближившись з ним, вона сподівалася на те, що він точно не вб'є її.

- Не в цьому житті. - відповів Олівер з рішучістю, його голос став холодним і безжалісним. - Бувай, ти точно будеш горіти в пеклі. - він вистрілив в неї, і вона впала намертво.

   Холодний вітер приносив із собою зміни, до яких ніхто не був готовий.

   На подвір'ї панував повний хаос. Жінки кричали і кликали на допомогу, боячись за долі людей, які перебувають у замку.

   Ніколас з'явився у дверях з бокового входу, що веде через кухню до тронної зали, несучи принцесу Шарлотту на руках...

- Швидше! Мені потрібна допомога! - до них одразу ж підбігла одна з тих жінок.

   Він поклав принцесу на землю і попросив ту жінку принести води. Вона побігла на кухню і повернулася з великим глечиком.

– Шарлотто! Ви мене чуєте?! - чоловік налив собі в долоню трохи води і умив обличчя дівчини.

   Тільки тоді Шарлотта спробувала заговорити. Вона випила трохи води, прокашлялася і спробувала пригадати все, що сталося.

- Що тут творитися?! Що сталося з принцесою?! - король Генріх підбігає до Ніколаса та принцеси Шарлотти, його серце б'ється від тривоги, коли він бачить, що принцесі погано. Він уважно розглядає її блідий вигляд.

- Ваше високосте! Принцеса почувається погано, потрібно негайно відвести її до лікаря!

   Без зволікання, король наказує слугам забрати принцесу і відвести її в його покій, а також звернутись до найкращого лікаря для надання допомоги.

- Ваше високосте, я повинен повідомити вам про Мішель. - Ніколас підводиться, його очі сповнені здивування та страху. - Вона спричинила пожежу. Ми мусимо знайти її зараз!

- Мішель? Ти впевнений? - перепитав його Генріх.

- Так, ваша високосте. Я бачив, як вона підпалила все. Вона була розлючена і намагалася завдати шкоди принцесі.

- Але вона вже мертва. Ми знайшли її тіло. - спокійно відповів він, уважно дивлячись на Ревелдту. - Мене більше цікавить, як саме ти опинився разом з моєю нареченою?

- Я... - він переляканий, він має придумати, що відповісти королю на це питання. - Я бачив принцесу в коридорі, коли Мішель підпалювала все. Я намагався її зупинити і допомогти принцесі. Була лише мить, і я не міг залишити її саму в такій небезпеці. - його голос тремтить, а очі відображають шок та переляк перед величністю короля.

- Знаєш, чомусь я тобі не вірю, Ніколасе... Але згодом це стане неважливим, завтра вона виходить за мене заміж. - його голос віддзеркалює впевненість і безцеремонність короля.

- Я розумію...

- Чудово, що ти розумієш. - Генріх ще раз кинув на нього зневажливий погляд перед тим як залишити його стояти там одного.

                            🏰   🏰   🏰

   Ніколас досі знаходився в королівському дворі, де все ще панував хаос. Заплакані й налякані гості, які знаходилися на балу, один за одним поспішали покинути замок, усміхаючись нещасному випадку. Він стояв серед них, спостерігаючи, як люди поспішають до виходу, і його серце затяжно зітхало. Людей було все менше й менше, і нарешті наступила тиша. Залишившись на самоті, Ревелдта відчув важкість цієї ситуації на своїх плечах.

   Чоловік не знає, що робити. Він все ще не прийшов до тями після новини від короля, що вже завтра буде їхнє весілля із принцесою Шарлоттою. Все змінилося так раптово, що Ніколасу було важко осягнути всю глибину конструкції. Його думки заплуталися, а серце було наповнене сумом та безпорадністю.

   Проходячи вздовж пустого подвір'я, він споглядав на розсипані камені та спалені фрагменти замку. Він мав все: кохання, надію та майбутнє, але тепер він зіткнувся з викликом, який змінив все. Він був змушений змінити свої плани, розірвати зв'язок з принцесою, яка тепер належала королю.

   Але серед цього хвилювання в своєму серці, він знаходив крихітну іскорку надії. Він знав, що у світі завжди є шляхи виходу, навіть коли все здається безвихідним. І хоча сьогоднішній день заповнився хаосом та розчаруванням, завтра принесе нові можливості.

   Як тільки Ніколас підійшов ближче до конюшні, він відчув як хтось кидає об нього сніжки.

- Ей! Хто тут?! - вигукнув він, заглянувши всередину він побачив того, кого не очікував побачити. - Роберте?! Що ти тут робиш?

- Чш... Тихо розмовляй, а то ще нас викриєш. - лицар затягнув його в конюшню. - Я маю тобі дещо передати.

- Що... Як, я не розумію.

- Візьми ці документи, прочитаєш коли будеш один. - Роберт сунув йому в руки папку.

- Що це? - запитав Ніколас, беручи папку і розглядаючи її обкладинку з цікавістю.

- Це допоможе тобі розірвати заручини принцеси Шарлотти та короля Генріха. - відповів хлопець, його очі засвітилися вогнем.

- Як ти тут опинився? - питання чоловіка було повне здивування та враження. Він не знав, як Роберт зумів проникнути в королівський двір.

- Мене послав король Фрідріх. Він дізнався від інформатора деяку інформацію про Хідьдеріка ІІ і його плани. - пояснив той.

- Як сам король?

- Добре. Мені вже потрібно йти, ти маєш передати ці документи принцесі, зрозумів?

- Так.

- Я пішов.

   Коли Роберт зник з поля зору чоловіка, Ніколас глибоко вдихнув, спробувавши зібрати свої думки та емоції. Його рука стиснула папку міцніше, відчуваючи її вагу.

   Він, переляканий та схвильований, не міг стримати своїх емоцій. Його серце билось швидше, підказуючи йому, що це може бути його шансом на щастя із принцесою. Його руки трохи тремтіли, коли він прикрив папку і відчув твердість її обкладинки в долонях.

   Але те, що він прочитав, змусило його здивуватися. Всі слова які колись казав король Генріх, виявилися неправдою. Вигадкою, у яку він сам і повірив. І якщо Ніколас це покаже Шарлотті, їй не доведеться за нього виходити!

   Тепер він не відчував холоду, він не чув звуків які лунали навколо нього. Він був готовий розкрити правду своїй коханій, і повернутися із нею назад до Англії.

                             🏰   🏰   🏰

   Ранок наступного дня знайшов Шарлотту у покоях короля Генріха, де вона відпочивала після вчорашніх подій. За її вікном проглядали проміні сонця, а в кімнаті панувала приємна тиша. Їй повідомили, що сьогодні ввечері відбудеться весілля.

   Не минуло багато часу, як лікар увійшов у кімнату, допомагаючи Шарлотті вийти зі стану втоми та стресу. Лікар обстежив її уважно і розповів про стан її здоров'я. Він приписав їй настоянку з лікарських трав, щоб очистити легені від диму, якими вони наповнилися під час пожежі.

   Шарлотта слухала важливі рекомендації лікаря, відчуваючи легке підвищенне покращення. Вона була вдячна за турботу про своє здоров'я.

   Після того як лікар вийшов, змішані почуття зайняли її усвідомлення. Шарлотта відчувала стурбованість щодо майбутнього, але одночасно надію на зміну. Вона була готова до виклику, який увійшов у її життя, і бажала зрозуміти, що приховується за всім цим.

   Дівчина сідила за письмовим столом, як раптом у двері постукали.

- Принцесо Шарлотто, можна увійти? - в дверях появився Христофер.

- Звісно. - принцеса дозволила й запросила його зайти. - Ти щось хотів?

   Христофер підійшов ближче до стола, та поклав на нього папку. Розкривши її, він дозволив Шарлотті краще роздивитися фотографії які там знаходилися. З кожною новою фотографією і статею, очі принцеси збільшувались а дихання пришвидшилось.

- Цього не може бути. - Шарлотта дивилася на фотографію Ніколаса з французьким гвардійцем, які стоять пліч-о-пліч на якісь церемонії нагородження.

- Це чиста правда!

- Де ти це знайшов? Зображення ніхто не міг підробити?

- Не думаю. Усі ці статті я знайшов в кімнаті Ніколаса.

- Дякую, що розповів мені, Христофере. - вона закриває папку, щосили намагаючись зберігати спокій. - (Ніколас хороший. Звичайно, він може іноді включати тирана, але я вірила, що він щиро дбає про королівство. Про мене... Або він просто хоче, щоб я так думала?) - дівчина робить глибокий вдих, піднімаючись на ноги. - Мені потрібно йти.

   Принцеса вийшла з кімнати, спустилася вниз, вона шукала Ніколаса, вона хотіла, щоб він пояснив їй, що це.

   Ревелдта якраз крокує їй назустріч, коли вона повертається у фойє. Побачивши дівчину, він підходить і простягає їй паперовий пакунок.

- Дивіться, що я дістав...

- Що це? - не церемонячись, вона вихоплює з його рук пакет і сунула йому в руки папку.

- Це папка для документів. В чому справа?

- Відкрийте її! - хмурячи брови, Ніколас виконує її наказ.

   Він нічого не каже, лише дивиться на фотографії.

- То це правда? Під час війни, ви були на стороні французів? Ви вбивали англійців з якими зараз п'єте каву?! Так ось, як ви знали про таємний хід! Ви були в цьому замку раніше!

- Принцесо...

- Ну і коли ви збиралися сказати мені? До, або після того, як я вийду заміж за короля Генріха? - вона відчуває на собі цікаві погляди людей, багато хто обертається, але дівчина не може зупинитися. - А напад ви теж влаштували? Мабуть, найняли якогось актора, щоб той напав на мого брата? Повірити не можу, що я вам вірила!

   Ніколас просто дивився на неї, спочатку не наважуючись заговорити. Сльози ось - ось бризнуть з очей, і Шарлотта біжить повз нього до виходу, не бажаючи, щоб він бачив це. На подвір'ї нікого, але буквально одразу ж за нею виходить Ревелдта. 

- Шарлотто, та послухайте ж ви мене! - він хапає її за плечі, змушуючи подивитися на нього. - Я можу все пояснити, клянусь!

- (Звичайно може! Він занадто розумний, напевне, у нього в запасі купа легенд!) Це не має значення. Як я можу вірити вашим словам? Хоч одному із них? Про, що ще ви мені брехали? - обличчя чоловіка спотворило біль.

- Я не брехав вам, Шарлотто. Клянусь...

- Серйозно? Ви зараз хочете заглибитись у смислові тонкощі? Чудово! Що ще ви мені не домовляли?!

- Вислухайте мене! - Ніколас стискає щелепу, цедя слова крізь зуби. - Знаю, ви скривджені, але прошу, добре подумайте!

- Відпустіть мене... - принцеса відходить від нього. - Зрадник...

- Що? Ні, ні... Mon bébé(Моя крихітко)... - він простягає до неї руки.

- Варто! - крикнула вона і біля них одразу з'явилися двоє чоловіків. - Я не хочу бачити цього чоловіка перед собою! Викинути його за межі палацу, і хай тільки попробує з'явитися тут до весілля!

- Що?! - він шоковано дивиться на неї.

- Так точно! - двоє вартових хапають його під лікті та силою виводять за межі замку.

- Вислухайте мене! - Ніколас кинувся вперед, але один із вартових відкинув його.

- Не рипайся!

- Дайте мені поговорити із Шарлоттою!

- Для тебе вона, королева Шарлотта Шарль-Штеффек!

- І з зрадниками, королева не розмовляє.