Сніг падав за вікном і звук крику вітру створював монотонну симфонію з білим танцем снігу. В кімнаті, де недавно панувала жвавість, зараз було тихо, як у гробниці. Ніколас спостерігав за гвардійцем, який просив аудієнції з принцесою Шарлоттою, і думав про те, як він її знайшов? Чоловік зітхнув і звернувся до хлопця.

- Як ти знайшов принцесу Шарлотту? Це було суворо збережена таємниця.

- Я дізнався про ваші плани з важливого джерела. - Христофер посміхнувся. - Я не можу розкривати деталі, але я можу запевнити вас, що це було зроблено з метою безпеки принцеси.

- Не зрозумів? - спитав Ревелдта дратівливим голосом. - Для якої безпеки? Я її захищаю, цього достатньо. - він дивився на хлопця з напруженням та роздратуванням, на його чолі збиралися глибокі зморшки, а очі свідчили про незадоволення.

   Чоловік відчував, що не розуміє того, що Христофер намагався сказати йому, та це ще більше дратувало його.

- Якщо ця інформація потрапила в руки ворогів, то ми можемо бути в небезпеці. - підсумував Едвард.

- Не хвилюйтесь. - сказав гвардієць. - Я знаю, як бути обережним. - він зухвало посміхнувся до Ніколаса. - Принцесо Шарлотто, чи можна все-таки поговорити з вами наодинці? - звернувся хлопець до дівчини.

- Я не залишу її Високість із тобою, саму. - сказав чоловік. - Ти не викликаєш в мене довіри. - він зміряв хлопця злим поглядом.

- Ніколасе... - тихо звернулась до нього принцеса. - Все буде добре. - вона взяла його за руку, ніби заспокоюючи. - Можете залишити нас.

- Дякую вам, принцесо Шарлотто. - Христофер чемно вклонився їй.

   Ніколас мовчки скривився, затиснувши губи одна до одної. Його жести та вираз обличчя свідчили про його незадоволення та роздратування. Він намагався знайти відповіді в своїй голові, але з кожною секундою він ставав все більше і більше заплутаним.

   Затуркотівши щось незрозуміле, Ревелдта відійшов від дівчини, щоб вийти з кімнати. Він зупинився перед Христофером на мить, глянув на нього з поглядом роздратування та відчуттям нерозуміння, а потім різко відвернувся і вийшов з кімнати.

   Пані Еллі допомогла Едварду підвестись зі стільця і вони теж вийшли з кімнати, лишаючи гвардійця і принцесу самих.

                             ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Чоловік стояв та нервово оглядав кімнату, поки його кохана принцеса спілкувалася з тим гвардійцем. Його серце билось як вибухова хвиля, відчуття ніби застрягли в горлі.

   Ніколас відчував, як його руки стали холодними, а вітрила його вій прикривали очі, коли він випадково зустрівся зі своїм поглядом на звабливу принцесу через скляну стіну. Ревелдта почував, як його душа розривається на шматки, бо він не міг перетворити свої почуття на слова, щоб врятувати своє кохання.

- Заспокойся, Ніколасе. - звернувся до нього Едвард. - Перестань ходити туди-сюди, а то в мене вже голова йде кругом.

- Я не можу.

- З вигляду, Христофер здається хорошим хлопцем. - сказала пані Еллі.

- Але я не довіряю йому. - відповів Ніколас, стискаючи кулаки. - Я не впевнений, що він має добрі наміри. Я не хочу, щоб принцеса потрапила в небезпеку.

- Ти не повинен довіряти Христоферу, щоб довіряти принцесі. - сказав Едвард з усмішкою. - Ти віриш у неї, правда ж?

- Так, звичайно. - відповів Ревелдта.

- Отже, нехай принцеса робить те, що вона вважає за краще. - заключила Нанетті. - Ми повинні довіряти її рішенням.

- Просто зачекай, потім вона все розкаже. - Едвард підійшов до нього та поклав руку на його плече.

- Я надіюсь, що ви маєте рацію. - сказав він. - Але все ж не довіряю цьому хлопчику. Він занадто загадковий.

- Не переймайся. - відповів Едвард зі спокійним тоном. - Христофер - лише слуга, а Шарлотта - принцеса. Ніхто з них не зможе нав'язати волю іншому. Все буде добре, Ніколасе. Вір у це.

   Ревелдта уважно подивився на свого друга, переконуючись в його словах. Він зітхнув і знівечено посміхнувся.

- Добре. - сказав він, закотивши очі.

   Ніколас всеодно не міг витримати своєї тривоги, стоячи на місці та спостерігаючи за принцесою, яка розмовляла з Христофером. Його серце билось так швидко, що він майже не міг втримати своє дихання. Він не міг відірвати очей від своєї коханої, яка здавалася йому такою беззахисною поруч з цим хлопцем.

   Він відчував, як його руки починають тремтіти, а серце б'ється ще швидше, коли Христофер на мить нахилив голову, щоб краще почути принцесу. Ціле тіло чоловіка напружувалося, коли він намагався контролювати свої емоції.

   Ревелдта не міг утримати своїх думок та переживань, які залізли йому в голову: Чому вони так довго розмовляють? Що вони обговорюють? Чому вона зітхала?

   Кожен раз, коли він дивився на неї, його серце забилося ще швидше. Він знав, що йому довіряється найцінніше, що є у нього в житті. І він зробив би все можливе, щоб захистити її, навіть якщо це означало б його власну загибель.

                             ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Тривога та невпевненість наповнювали кожен куток душі Ніколаса, коли він думав про можливість чогось поганого, що може статися з його коханою принцесою. Він був настільки поглинутий своїми думками, що навіть не помітив, як Христофер вийшов з кімнати.

- Дякую вам, що дозволили з вами поговорити, принцесо Шарлотто. - гвардієць взяв руку дівчини та поцілував її.

- До побачення, Христофер. - промовила принцеса з лагідністю у голосі. - Я сподіваюся, що ми знову зустрінемося.

- Звичайно, принцесо. - відповів Христофер з лагідним посмішкою на губах. - Було дуже приємно провести з вами цей час.

- Дякую за вашу компанію та допомогу. - додала принцеса.

- Це було моє задоволення. - відповів Христофер з виразом поваги на обличчі. - Я завжди готовий допомогти принцесі в її справах.

   Ніколас спостерігав за розмовою зі смутком у серці. Він не довіряв Христоферу, але знаходився занадто далеко, щоб змінити щось у цій ситуації. Тому він тільки стояв поруч з принцесою та мовчки прощаючись з Христофером поглядом.

   Коли Христофер вийшов з будинку, залишаючи Ніколаса, Едварда та Еллі з Шарлоттою в кімнаті, знову затрубив вітер за вікном. Здавалося, що його сильний свист заблокував усі думки усім, окрім Ніколаса. Він з неспокоєм глянув на принцесу, бачачи, що вона виглядає втомленою та засмученою.

   Ревелдта з нетерпінням зіткнувся своїм поглядом з дівчиною, яка, здавалося, розуміла, чому він так збуджений. Він не міг стримати своїх емоцій і запитав:

- Про що ви говорили з Христофером? Чому ви були так довго?

- Ми говорили про багато речей, Ніколасе. - відповіла принцеса. - Христофер розповів мені, що зараз відбувається в королівстві Блукіндом, який стан короля Фрідріха... - голос дівчини надломився.

- Що ж він сказав? - запитав Едвард, не приховуючи своєї цікавості.

   Шарлотта зробила глибокий вдих і почала розповідати про все, що дізналася від гвардійця.

                            ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Принцеса Шарлотта і гвардієць Христофер стояли поруч, обмінюючись серйозними поглядами. Христофер мовив з турботою в голосі, коли розповідав про стан здоров'я її брата - короля Фрідріха, який все більше погіршувався з кожним днем.

- Що ви маєте на увазі, Христофере? Чи стан короля Фрідріха погіршується? - запитала вона з тривогою в голосі.

- Принцесо, я не хотів вас турбувати, але факти говорять самі за себе. Я чув від інших гвардійців, що король все більше й більше ослаблений. Лікарі говорять, що йому залишилося недовго. Це дуже важко для країни та для вас. - відповів хлопець, зберігаючи стриманість.

- Як це можливо? - дівчина зітхнула, її серце зупинилося на мить. - Чому ніхто не повідомив мене раніше? - запитала вона з тремтінням в голосі.

- Я не знаю, ваша високоповажність. Можливо, вам намагалися повідомити, але не встигли. Або ж хто-небудь з монархічної сім'ї вирішив зберігати цю новину в таємниці від вас, щоб не турбувати вас.

- А як народ? Вони знають, що їх король зараз не здоровий?

- Деякі вірять, що король зляже і хочуть обрати нового, тому влаштували бунт, але ми тримаємо оборону. Можете цьому не хвилюватися.

- Дякую, Христофере. - вона затримала подих та намагалася зібратися з думками. - Що розповіли мені правду. - сказала вона з глибоким сумом в голосі.

- Це мій обов'язок, принцесо. Я зроблю все можливе, щоб допомогти вам та вашій родині. - гвардієць поклонився.

   Шарлотта мовчки встала, прислуховуючись до глибини свого серця. Вона знала, що її чекає нелегкий шлях, але в той же час вона була готова зробити все можливе, щоб допомогти братові.

                            ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Ніколас поглянув на Шарлотту зі змішаними почуттями хвилювання та спокою і прошептав:
- Як ви себе почуваєте? Ви в порядку?

- Так, я впорядку. - відповіла принцеса, поглядаючи на Ніколаса з жалем у очах.

   Ревелдта кивнув, але все ще відчував неспокій. Він знав, що не довіряє Христоферу, і не вірить, що той розповів правду. Якщо б щось трапилось із королем Фрідріхом, то він би дізнався про це перший від лицаря Роберта, чи не так? Ніколас був впевнений, що гвардієць збирався дізнатися більше про Шарлотту і про їхні подальші дії, і він був впевнений, що цей хлопчина щось приховує.

   Ніколас сидів з принцесою Шарлоттою за столом і відчував, як неспокій охоплює його тіло.

- Принцесо Шарлотто... - почав він.

- Що таке?

- Я не довіряю Христоферу. - відповів Ніколас. - Він є підозрілим.

- Але чому ти так думаєш? Він же наш гвардієць, який служить королю і мені.

- Я не вірю в те, що він сказав вам. - відповів Ревелдта серйозним тоном. - Він може нести небезпеку для короля та вас.

- Але чому я можу довіряти тобі, але не можу довіряти нашому гвардійцеві? - запитала принцеса з несміливим виразом на обличчі.

- Ви мені довіряєте?

- Так, ви показали, що можете захистити мене і зробите все, щоб я була в безпеці.

   Ніколас відчув, як його серце стукає в грудях. Він, здавалося, не може повірити тому, що принцеса довіряє йому. В той же час, він знає, що продовжує брехати їй про своє минуле. Ревелдта був розколотий між своєю забобонною переконаністю, що йому не можна розповідати про своє минуле, та бажанням зберегти довіру принцеси. Це викликало у нього біль і сумніви. Чоловік знає, що принцесі треба знати правду, але він не готовий відкритися їй.

- Дякую вам, для мене честь знати, що заслужив довіру принцеси. - він вклонився. - Але я не можу вірити словам Христофера.

- Чому ж? - запитала принцеса зі здивуванням.

- Я боюся, що він може бути ненадійним. Я бачив багато речей в армії, і знаю, що не завжди можна довіряти людям, які стоять поруч з тобою. - пояснив Ніколас.

- А то, що він розказав про нашого короля? - запитала вона.

- Він сказав, що стан короля Фрідріха погіршується і що йому залишається недовго. - відповів він. - Але я не можу гарантувати, що це правда.

- Як?

- Якщо б із королем щось сталося, то я би дізнався про це першим від лицаря Роберта. А не від невідомого гвардійця, якого я ніколи не бачив.

- Я розумію твої опаски, Ніколасе. - принцеса задумливо почала погладжувала свою сукню. - Я знаю, що ти дбайливо ставишся до мене і до короля. Я довіряю тобі, і я знаю, що ти зробиш правильне рішення.

- Дякую, Ваша Високість. Я обіцяю, що буду служити вам і королю з усієї моєї вірності та чесності.

   Ніколас почувався дуже погано, коли чув, що принцеса каже йому. Чоловік продовжує брехати, стверджуючи, що Христофер небезпечний та їй не можна довіряти йому. Принцеса не розуміє, чому Ревелдта так сильно не довіряє гвардійцю, але вона продовжує слухати його і думає, що він просто занадто обережний. Чоловік відчуває велике хвилювання та страх, що його таємниця може бути розкрита, але він не може сказати правду принцесі, бо боїться втратити її.

                           ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Ніколас прокинуся раніше за всіх, бо він і не спав. Чоловік плавно ковзав крізь білий сніг по засніженій дорозі, його кроки здавалися легкими, а його думки - важкими. Холодний вітер віяв у його обличчя, змушуючи його затамували подих і закутуватися в теплий плащ. Крізь засніжені дерева Ревелдта зазирнув в будь-яке місце, де міг приховуватись будь-який ворог. Він був насторожі і готовий до будь-якої небезпеки.

   Він тримав шлях до того будиночку куди він вперше привіз принцесу і де був його двобій із Грегорі, щоб забрати зброю яку він там залишив.

   Ніколас пішов по стежці в лісі, зібравши гілку під ногами. Він був сконцентрований на своїх думках, і він знаходився у глибокому роздумі, коли раптово почув за собою шум.

   Він обернувся і побачив Христофера, який швидко наближався до нього. Ніколас став на стежку, щоб уникнути зіткнення, але гвардієць вийшов на нього з-за дерева. Було зрозуміло, що хлопець його не простежував випадково.

- Нарешті ти один. - сказав Христофер з насмішкою на обличчі. - Невже не страшно знаючи, що тебе можуть вбити? Враховуючи кількість твоїх ворогів...

- Це не твоя справа. Я можу піклуватися про себе сам. - відповів Ніколас зі злістю в голосі.

   Христофер був за його спиною, коли Ніколаса вразив удар.

- Що ти робиш?! - закричав він зводячи руки для захисту.

   Христофер мовчав, але його зір уважно стежив за кожним рухом Ніколаса. Він рухнувся вперед, готовий до наступного удару. Гвардієць почав нападати на нього, але чоловік був досить вправним, щоб ухилятися від ударів. Вони обидва билися з усієї сили, і Ревелдта думав, що він може виграти, якщо буде діяти розумно. Однак, Христофер був дуже вправним бійцем, і Ніколас зрозумів, що в такому стані як він зараз, просто не зможе перемогти його без допомоги.

   Раптом хлопець підійшов ближче до нього і зробив стрімкий рух, який здивував чоловіка. Бій закінчився його поразкою.

   Після двобою, Ніколас сидів на землі, важко дихаючи, коли Христофер підійшов до нього.

- Ти був гвардійцем в армії Франції, правда? - запитав хлопець.

- Ні, я з Англії. Як тоді я міг служити у Франції. - відповів він.

- Брешеш. - Христофер посміхнувся та витягнув з кишені папку з документами.

- Не маєш доказів.

- Ха! Ти мене недооцінюєш. - сказав він і кинув папку перед Ніколасом.

   Чоловік відчув, як його серце затупотіло, коли він побачив фотографію себе, стоячи пліч-о-пліч з французьким гвардійцем.

- Як ти це знайшов? - запитав він розгублено.

- Скажемо так... Мішель зрадістю зі мною поділилася. - відповів хлопець.

- Мішель? Нічого не розумію. Як ти можеш бути із нею знайомим.

- Все просто. Я її брат.

   Ніколас стояв непорушно, як вкопаний, зі статичним виразом на обличчі. Його очі були широко розкриті, зібравшись на середині, і вони просто здавалося, що вони готові випасти з орбіт в будь-який момент. Він дихав важко, повітря входило в його легені глибоко, але він не випускав його назовні. Його руки були складені на грудях, пальці стиснені в кулаки, а м'язи на їх поверхні напружені і відбиті. Він стояв там, як зачарований, вражений тим, що тільки що сталося, здавалося, що весь світ навколо зупинився, і його світ був зміщений з курсу. Нічого не могло змусити його рухатися, його тіло було стиснуте в тугий клубок, який відображав його внутрішній стан шоку і здивування.

- Ти її брат? Неможливо, я тебе ніколи не бачив.

- Звісно не бачив, ти і не міг мене бачити, я не жив з нею, я жив з мамою, а після її смерті, мене забрала Мішель.

- То все, що ти розповів принцесі про короля Фрідріха, брехня?

- Звісно. Ти ж вже зрозумів, що я не англієць? Але це не так важливо. Якщо ти не бажаєш, щоб про це дізналася принцеса Шарлотта, то краще слухатимеш мене.

- Що ти хочеш від мене?

- Я хочу, щоб ти був моїм шпигуном. Я хочу, щоб ти передавав мені всю інформацію про Шарлотту, де вона, що вона, і з ким.

- Я погоджуюсь на твою пропозицію. - не думаючи відповів Ніколас та поглянув на фотографії. - Запам'ятай, Христофере, якщо ти щось зробиш з принцесою, ти пожалкуєш про це.

- Я знаю, що ти дуже вмілий боєць, Ніколасе. Але якщо ти не зможеш виконувати мої умови, я не буду сидіти склав руки.

   Ревелдта взяв папку з документами та фотографіями і повернувся до будинку пані Еллі, задумавшись про те, як йому захистити свою таємницю та одночасно виконати завдання Христофера.

                            ⚔️   ⚔️   ⚔️

   Ніколас сидів на ліжку, заламуючи руки і думаючи про те, що робити далі. Він не міг заспокоїтися, думки не давали йому спокою. Христофер знав його таємницю, і тепер він був під його контролем. Ніколас знав, що якщо Христофер розкриє його таємницю перед принцесою Шарлоттою, то все буде втрачено. Він не міг втратити її довіру...

   Ревелдта відчував, як страх та тривога охоплює його серце. Його життя було на межі руйнування, і він не знав, як вирішити цю проблему. Час від часу він згадував дні, коли він служив у французькій армії, коли він був молодим та нерозсудливим. І тепер його минуле поверталося, щоб зіпсувати його майбутнє...

   Чоловік знав, що Христофер не є добрим хлопцем, і він був готовий зробити будь-що, щоб отримати контроль над ним. Але Ніколас не був готовим здатися, він знаходив в собі сили, щоб боротися за своє життя та долю. Він знає, що не може просто так здатися і віддати Христоферові те, що належить йому. Він мусить боротися та братися за своє життя, якщо він хоче зберегти все, що дороге йому...