Вечорами Володя спішив до клубу. Звиклий за роки служби до колективного способу життя, нудився, залишаючись наодинці. Щоправда, подібне траплялося рідко: вдома завжди знаходилося заняття – то мамі допомогти по господарстві, то виконати батькове доручення. Якщо і випадала вільна часинка, молодші братик та сестричка не давали проходу. На дискотеці почував себе розкуто. Вітався з приятелями, знайомими, заводив розмови, жартував, упевнено запрошував дівчат до танку. Наділяючи багатозначними поглядами, загадковою усмішкою, змушував прекрасну стать ніяковіти, поправляти й без того бездоганно укладене в зачіски волосся.
Зненацька Володя втратив інтерес до строкатої публіки. На подив друзів, був хмурий, байдужий до веселого гамору. Часто виходив надвір палити.
Митько залишив залу слідом, маючи намір з`ясувати причину кепського настрою друзяки.
– Що скоїлося, старий? Чого такий кислий?
Володя запустив доверху недопалком, промовчав.
– Може, сікається хто? – спробував відгадати Митько, та поглянувши на округлі біцепси товариша, відкинув подібні припущення.
Нарешті Володя зглянувся. Взявся за лікоть, подивився на сторони, неначе стерігся підлуховування.
– Розумієш … тут дівчина одна … Ну і …
Митько хмикнув:
– Ти даєш, брат! Не думав, що ти такий сором`язливий. Чи, може, не бажає?
– Та ні, тут зовсім інша ситуація.
– Ну.
– Днями доставив одну до медпункту. Ногу пошкодила.
– Щось не пригадую такого випадку.
– Та зачекай ти!.. Не в тім справа.
– Не втямлю.
– Чомусь не бачу її ні в клубі … і взагалі, – підняв очі Володя.
– Дійшло, ось тепер дійшло! – Митько хлопнув друга по плечі, мовляв, подальші пояснення зайві. – Значить, маю стати на деякий час сищиком – довідатися, хто така і звідки, так би мовити, вияснити всі параметри?
– Ну …
–Все! Не треба більше слів, сказано ж: сам погибай, а товариша виручай. Ось що. Цим займемося завтра, а зараз гайда на пошуки кандидатур з підходящими параметрами. На сьогодні …
Дмитро поволік приятеля до танцмайданчику.