Високо в небі трепотів жайворонок. Падав каменем донизу, то знову поривався у височінь. Незрозумілими здавалися його дії, як і спів інших птахів довкіл, монотонне жаб’яче квакання від ріки. Але не дратували пронизуючі округу звуки, а шелест густої трави особливо ніжив слух. Охололий над річкою вітерець гнав хвилі зеленим килимом, поривами цілував тіло. Наталя лежала на спині, широко розкинувши руки. Казковий аромат різнотрав’я проникав у плоть, дзвенів у свідомості музикою.
Тінь упала на лице, груди. Наталя підняла повіки.
— Ти прийшов...
— Ти чекала?
Володя опустився на коліна, торкнувся пелюсткою квітки кінчика носа. Наталя посміхнулася, і він торкнувся губами виниклої ямочки на щоці. Наталя підвела свої губи, і він жадібно припав до них.
Не відриваючись, обійняв, відчув тугі дівочі перса. Наталя прим’яла руками траву.
Володя перервав поцілунок і заглянув у її бездонні очі. Десь там, у їхній глибині, відбивалася прозора голубінь неба.
Рука, ковзнувши талією, по крутому вигині стегна, здійснила манливий путь. Наталя підігнула ногу й відчула дотик з її внутрішньої сторони. Пальці торкнулися матерії — їм передалася напруга розбудженої плоті.
Володя повільно провів долонею по животі — пругка пульсація його гучно відізвалася у скронях. Наталка злегка взялася рум’янцем, а коли Володя звільнив одну грудь від ліфа, краска стида залила все обличчя. Соромлячись чужого погляду, притисла голову до себе, і він обвив губами рожевий сосок.
Солодкий дрож пройняв тіло. Шаленим потоком увірвався у свідомість навколишній світ, заполонив її безкрайній простір. І думкам не знайшлося там місця...
О-о, — видихнула Наталя і припала поцілунком до його плеча.
— Що, дівчинко моя? — Ніжно запитав Володя і поцілував її у скроню. Шия, губи, ніс, очі — він пристрасно голубив її тіло, Наталя гладила його спину, волосся, чіплялася за траву, вириваючи її з корінням. Володя простяг руку, торкнувся купальника. Наталя трішки припіднялась, і він сковзнув донизу.
— Не дивись! — благально прошепотіла, підводячи його губи до своїх. Володя возився із застібкою. Руки дедалі ставали все неслухняними, а небо в ці хвилини, здавалося, ладне було обрушитися зверху.
І думки їх переплелись, і важко було дати лад...
Загадково зашурхотіло тоненьке волосся між тілами, залоскотало, розбурхало й без того тремтячі серця. Володя подався трішки назад і раптом відчув, як щезає земне тяжіння.
...Величезне незнане, та все піддається пізнанню. І розум, зі своїм мізерним досвідом, напружується в безсиллі і зове на поміч інстинкти...
Наталя зіщулилася, загострила тендітні плечики й утопила їх у Володіних долонях. Гаряче тіло наповнилося чимось божественним, витискаючим із грудей непокоївший липкий холодок страху. Боже! — зірвалося з її вуст. І прозвучала у цьому зверненні не мольба об прощенні, а подяка за спостигле блаженство.
...І бачили вони тільки очі одне одного, променіючі вогнем, а в ньому — свої відображення...
Щось нове, незрозуміле, лякаюче почало наближатися здалеку і звідусіль. Спочатку крихітне, воно блискавично розрослося, намагаючись вирватися назовню. І вже ніщо не могло зупинити...
Володя судомно застогнав, щосили притискуючись до коханої. Застогнав…і провалився в безодню.
Ні! — скрикнула Наталя — і не з нотками протесту, а з подивом оволоділій насолоді.
І світ в цю мить належав тільки їм.
Одинокою краплиною в чистому небі тремтів жайворонок. Чиста річкова гладь вигравала брижами. Лагідний вітерець налітав на густі зарослі очерету, ворушив стріли-мітли, сердився, а той лише сміявся у відповідь.
Вони лежали поряд, втомлені і щасливі. Володіне чоло покривав легкий випар, Наталка змахнула його, поклала голову на плече.
— Скажи, — прошепотіла, — Я у тебе перша?
Він не відповів, лише міцніше пригорнув до себе.
— Ти теж — єдиний.
— Я знаю.
Вони йшли грунтовкою, розбиваючи босими ногами пухкий пил. Наталя посміхалася, спостерігаючи, як при кожному кроці розлітаються набоки легкі пилинки. Дійшли місця, де місяць тому так несподівано звела їх доля. Володя зненацька підхопив її на руки і поцілував у блідий шрам не коліні:
— Дякую тобі!..
— Володю, ти такий хороший!..
Наталя обвила його шию і притиснулася до зволожених грудей.
Володя набрав повні легені і зробив перший крок.