На повороті переднє колесо велосипеда натрапило на перепону, Наталка не втримала кермо, втратила рівновагу й упала у товстий шар пилу.
На шляху було розкидано безліч каміння, досить великого і зовсім дрібного, мабуть, об нього і забилося коліно. Наталка згарячу підхопилася, та гостра біль змусила знову сісти. Одночасно зі стогоном, виникла булька крові червоною рискою обпекла литку. Ладна розридатися, раптом відчула чиюсь присутність. Підвела голову.
Поряд стояв незнайомий юнак і дивився на розбите коліно.
– Боляче?
Засоромившись дурного запитання, відвів погляд.
З губ злетіло щось нерозбірливе, схлипнувши, вона залилася рясними сльозами.
– А ось це вже зайве, – мовив хлопець, знімаючи сорочку.
Рішуче розідравши її на смуги, заходився перев`язувати рану.
Кров просочилася, розпливлася темною плямою.
– Треба до лікарні, може, щось серйозне.
Наталя заперечливо мотнула головою.
– Тоді я не знаю … Йти зможеш?
Дівчина піднялася, ступила на поранену ногу, зойкнула.
Вчасно зрозумівши, що перед ним не ходок, хлопець встиг підхопити: одну руку запустив під пахву, другою відірвав ноги від землі. Таке положення видалося Наталці принаймні ніяковим, спробувала було протестувати, та різке «не дурій» змусило підкоритися. Вона почувала незручність від того, що знаходиться на руках незнайомої людини, а юнак спокійно собі крокував до села і лише раз, напевне, відчувши її стан, підбадьорливо посміхнувся.
Їх лиця були поряд. Гарячі подихи обпікали їй щоку, вухо, лоскотливо ворушили волосся на шиї. По його грудях скочувалися крапельки поту, просочували плаття, і скоро воно прилипло до їхніх тіл. Хлопець попрохав міцніше триматися, і вона обвила його шию руками. Притиснулася, надавила грудьми. І така близькість збентежила обох.