Старі записи до нового року
Нові записки. Дивний період мого життя.
Далі буде (?)...
Ще не все
Життя поділилося на два етапи
Із недавніх
Кожний місяць як окремий етап життя
То на якому шляху я опинився?
Мені потрібна перезагрузка
Розділ XX
Шлях і є ціль
Гадки про сенс
Записки невидимому психологу
Наче вже ліпше
Моє кричуще "Я"
Нові думки в голос
Вся мудрість від Бога
Внутрішнє самогубство
Куди летить час?
Тікати від реальності (?)
Припливи ейфорії
Повідомлення для тих, хто не прочитає
Вибір без вибору
"Час перезавантаження вичерпано"
Мені потрібна перезагрузка
Скоро вже 20. Постійне відчуття дереалізації. Я не знаю, що на мене чекає.

Особистий запис 25. 08. 2023.
Від мене все частіше втікають кольорові сни. Буквально. Сновидіння це єдине місце, в якому я міг втекти від реальності. Але мої сни посіріли. Від них віяло приємною моторошністю. Сни наче чорно-біле кіно. Віяло якосюсь неописанною "вогкістю" і темрявою.

Особистий запис 28. 08. 2023.
Я хочу почути твою душу. Я не жартую. Саме не побачити, не помацати, а почути. Побачити прояви твоєї душі я можу у твоїх діях. Поступах. Доторкнутися до душі можна в пориві пристрастей і відвертостей. Звук. Як звучить твоя душа. Мелодично та гармонійно чи як пориви лютої бентеги, що сипеться на голови зненацька. Як звучить твоя душа і чи можу я її почути?

Особистий запис 31. 08. 2023.
Літо своє я зустрів під час своєї першої археологічної практики у Переяславі. Тоді ж я жив життям про яке я мріяв. Незадовго до цього ж відбулася наша зустріч з нею. Після приїзду з Переяслава я кожного дня прокручував у своїй голові до дрібніших деталей ту зустріч. Іноді вона приходила до мене у ві сні. Тоді ставало ще болючіше. Сидів вдома чекав на ще одну практику. Потім поїхав на археологічну практику у Воргол. Після Ворголу у мене проявилися приступи дереалізації. При цьому все становиться нереальним і милькає десь вдалині.

Особистий запис 01. 09. 2023.
"Тільки твердь - символ самозбереження" — так писав Стус. Чекати, терпіти - заповідав він нам. Хоч ми із крові, плоті та духу, але гартуємося як сталь з кожним ударом долі.
© Йоганн Верес ,
книга «Особисті записи».
Коментарі