Збитий режим, меланхонія, загони, глубокі філософські роздуми про бентежність та гармонію.

Особистий запис 02. 01. 2023.
Мрію оце про власну кімнату-студію. Моя не те щоб особиста скоріш спільна з братом кімната - це мій обітєль, фортеця, в якій я почуваю себе максимально комфортно та затишно. Хоча кімната моя не суцільна коробка, радше навпаки має прямий вихід та не має дверей, про які я мрію. У своїй кімнаті я проводжу максимум свого часу існування. Тут я пишу, читаю, навчаюся, навіть сміюся та плачу, творю та просто займаюся нічогонеробінням. Мрію, щоб у моєму майбутньому будинку була моя і тільки моя "коробка" така сучасна затишна з диванчиками, ліжком, творчим місцем, де я буду писати музику та твори. Мій особистий культуро-творчий простір.

Особистий запис 09. 01. 2023.
Вона сказала, що у мене красиві очі, а погляд добрий... Насправді мої очі виглядали як дві калюжки, яким не вистачало тільки жаб, а погляд, а у погляді була не доброта зовсім, там було розчарування та страх.

Особистий запис 10. 01. 2023.
Коли вимикають світло, з'являється час для себе, для спокою. Для роздумів, натхнення та гармонії. Всі звуки замовкають, а шуми від власного тиску у вухах посилюються. Темрява поглинає, бачення розмивається від ілюзорності власних думок. З'являється нагода обдумати сенс життя. Життя бентежне, життя це просто біганина з одного краю в інший. Безкінечні пошуки себе серед сірості та бентежного, безглуздого руху текстур та елементів. Сенс у тому, щоб обрести бажаний спокій та внутрішню гармонію.

Особистий запис 14. 01. 2023.
Я проспав всього три години. Вері мало. На мене знову накотилась безсониця. Чи виспався я? - ні. Хотілося завернутися під ковдру, завернутися, сховатися від усього світу.

Особистий запис 20. 01. 2023.
Три дні я налагоджував свій режим, намагався повернути свій тонус, але блукав наче в тумані. Через відключення дві моїх праці довелося постійно відкладати та переносити на потім.

Особистий запис 21. 01. 2023.
Чи є сенс тулитися до холодної стіни, щоб зігрітися? Я думаю ні. Чи є сенс поливати вже засохшу рослину? Хіба сенс у тому, щоб бігти за метеликом до схилу, коли у метелика є крила і він полетить? Тоді чому моя боротьба триває? Вона триває довгих 4 роки.
Про сенс життя.
Все частіше замислююсь над сенсом життя. Його то по факту не існує, але він у кожного свій. Особливий. Але як його віднайти? Здавалося б і мені, що я його віднайшов, як тут відразу почав заганятися. То він був у тому, щоб залишити слід в історії, то у тому, щоб віднайти спокій, то у тому, щоб побудувати велику дружню родину. Але все це не живить мене, я спробував всього по троху. Писав, читав реп, щось робив, щоб залишитися в історії. Коли вимикали світло по 8 годин на день, той спокій який я так жадав почав нудити мене. А думки про велику, дружню родину почали сипатися прямо на очах, згасати та помирати, коли відчуваєш від людини яка була єдиним та неповторним варіантом подальших стосунків холод. Я не живу, а просто існую. Моє існування немає сенсу. Нічого не зміниться якщо я пропаду завтра.

Особистий запис 24. 01. 2023.
Прогулючись цією місцевістю, я відчував, що там, щось лежало. Щось дуже давнє, від нього віяло цією давністью та загадковістью. Лежало та очікувало на свого шукача.

Особистий запис 26. 01. 2023.
Вирішив для себе, що буду знаходити радість у простих речах. Я поголився з ранку + радість в житті. Не буду очікувати чогось грандіозного. Не варто очікувати, що хтось прийде й мене потішить. Так мені буде легше боротися зі своїм меланхонічним станом в якому я опинився. Звертатиму увагу на приємні дрібнички в житті.
Мене дуже тішили та надихали прогулянки, мені хотілося злитися в одне ціле, стати частиною цієї природи. Стати духом, який блукає по сторінкам історії. Духом людини яка ніколи не жила і ніхто ніколи її не знав.

Особистий запис 01. 02. 2023.
Давно не було записів, розбирався зі своїми станами, які протягом часу я переживав. Я переживав надихаючий мене стан, коли брав щось за мету, очікував, копив ульту так сказати, потім меланхонічний у якому просто існував іноді романтизуючи його, потім почав розуміти, що треба шукати радостей в житті по маленькому вбачати в житті щось приємне. Потім знову... Змішані почуття почуття радості та смути, в такі моменти я хотів відчувати як смуту так і радість все, що завгодно, аби не відчути пекучу порожнечу в середені. Багато переосмислень, нових поглядів на звичайні речі.

Особистий запис 04. 02. 2023.
Заняття давали їжу для роздумів, надихали і давали все новіші й новіші приводи задуматись, переосмислювалось розуміння і того наскільки я розумів дану дисципліну до цього. Стани змінювались один за одним. Я вже збився з ліку скільки їх, задумався над тим, чи варто їм придумувати назви. Одні зних стандартні, одностронні цілком зрозумілі. Наприклад стан надихаючий, стан меланхонічний. Інші ж створювали плутанину від якої хотілось цей стан приховати, забути змінити на інший, або противно навпаки обговорити з кимось, виплакати. Все, що говорили викладачі здавалося мені абсолютно зрозумілим та цілком знайомим. Будучи на їх місці я б також сказав або подав таку трактовку інформації.

Особистий запис 06. 02. 2023.
Доля постійно зводила нас разом. Чи розуміла вона, що це наче натяк. Що це не просто так. А найголовніше чи розумів це я? Чи просто прирівнював все до збігу алгоритмів життя. Ми були з нею як Журавель та Чапля. То приходили один до одного, то відштовхували один одного. Потім шкодували про скоєне. Я розумів, що вона мій єдиний пріорітет. Тільки з нею можна було будувати відносини. Всі інші німі маски, пар виходячий із вуст, привиди, тіні від сонця. Я намагався зі всіх сил її добитися... Все марно. Біг за метеликом, який літає над прірвою.

Особистий запис 10. 02. 2023.
Я вже не повернуся до того стану який був раніше. Мене бентежив цей коктель емоцій, який проектувався через призму психо-моральних якостей. То вже було давно і відкочуватися туди не бачу сенсу. Всі ці емоції вони були моментами, а стани - комплекс схожих за характером емоцій міг перебувати як на протязі одного вечора, так і на протязі місяців. Я зрозумів це відносно не давно. Цікаві речі іноді приходять в голову під час прогулянок або коли наприклад шнуруєш шнурки...
Я знову закопався в історію. Це відволікало мене від зовнішньої бентеги. Історія - це загадка. Хотілося закритися в архіві/бібліотеці і розгадувати ці загадки, по крупицям збирати відомості про те, що відбувалося за довго до моєї появи на світ.

Особистий запис 11. 02. 2023.
Не побачився з Нею в цьому році день 41. Сидячи за новорічним столом вирішив, що в цьому році повино бути дві головні події: перемога України та наша зустріч. Ми з нею не бачилися майже 4 роки. День нашої зустрічі буде особливим. Це буде день остаточного звільнення мене. Від своїх іделізованих очікувать. День коли я звільнюся й пройду ще один етап свого життя.

Особистий запис 12. 02. 2023.
Треба писати й вигадувати нові теорії. Боротися, виголошувати свої думки. Перетворювати ідею в матерію. Залишити слід в історії. Дещо егоїстично залишати частину себе в інших, але це й буде тим самим життям після смерті. Життя на сторінках історії, минувщини, сердцях та думках людей. Життя яке буде не прожите марно та безґлуздо. Життя про яке знатимуть...

Особистий запис 13. 02. 2023.
Я знову повернувся туди... В цей стан. Я був більше ніж впевнений, що вже ні за яких обставин туди не повернуся. Я повертався туди отримавши спокій і умиротворення. Цікаво, чи буду я постійно в ньому перебувати, якщо таки зможу досягнути цієї гармонії. Коли буду мовчати і залишусь зі своїми думками сам на сам. Я тільки почав на щось надіятися, бачити позитив, як знову все сипалося. Сипалося як будиночки з карт і знову утопічно відбудовулося. Чи відомо вам це Пекло? Пекло це а ж ні як не страшні муки в казані чи на пательні. Пекло - це безкінечне повторення одного й того ж самого. Однієї й тієї ж самої дії. Безпреривне, безглузде, вічне.

Особистий запис 23. 02. 2023.
Я пам'ятаю той день. День коли земля здригнулася. По справжньому судний день. Ми бережем пам'ять про подвиги наштх героїв, навіть коли обличчя стираються з нашої пам'яті.