Життя поділилося на два етапи
Крайні точки. Гру завершено. День мого звільнення.
Особистий запис 28. 05. 2023
Нарешті цей день настав. День нашої зустрічі. День мого звільнення. І я звільнився. Звільнився від помилкових очікувань. Але чи задоволений я? Важко сказати. Скоріше ні ніж так. Все не так як я хотів. Все просто кепсько. Ситуація дизморальна і втомлююча. Я вже дійшов до крайньої точки. Але... Оце але. Я свято вірив що звільнюсь. Проте не зміг втекти від самого себе...
Особистий запис 30. 05. 2023.
І життя поділилося на два етапи: до нашої і зустрічі і після. Я свято вірив,що звільнюся але я відчував таку біль та розчарування, що вони всі разом давили мені на горло. Так образливо усвідомлювати маштаби моєї особистої маленької трагедії. Мені хотілося пережити день нашої зустрічі і ще, ще і ще. Попасти у часову петлю до поки він не буде ідеальним. Думки про те, що це все я спаскудив не давали спокою. І я не зумів звільнитися і втекти від самого себе. Я хочу обговорити все з нею, але вона не захоче.
Особистий запис 01. 06. 2023.
Вчора я ходив до Дніпра. Дніпро нагадувало мені про неї. Про наші посиденьки на набережній Дніпра. Наша зустріч все ж таки відбулася. Але вона не була теплою... Довгі дні очікування все ж таки скінчалися.
Особистий запис 02. 06. 2023.
Ромашки... Кляті ромашки. Я б подарував би їй всі ромашки світу. Вони пахнуть медом і гіркими спогадами. Хтось інший подарував їй ромашки і вона хизується ними в сторіз. А мої... А мої зав'яли і даю гарантію, що вони десь на смітнику.
Особистий запис 10. 06. 2023.
Я вільний: більше я не страждав клятим очікуванням. Маленька людина з села задушила холодними руками страх опинитися так далеко від дому. Але, напевно, нам не судилося більше зустрітися. Вона надавала значення кожному, але не мені. Не мені, фактично першому, у кого губи для неї могли б стати лавандою. Не мені, котрий знав всі її вибрики та істерики. Я перечитував цю книжку по мільйон разів, але на жаль, так і не зміг зрозуміти її змісту. Тому я не хочу повертатися.
Особистий запис 28. 05. 2023
Нарешті цей день настав. День нашої зустрічі. День мого звільнення. І я звільнився. Звільнився від помилкових очікувань. Але чи задоволений я? Важко сказати. Скоріше ні ніж так. Все не так як я хотів. Все просто кепсько. Ситуація дизморальна і втомлююча. Я вже дійшов до крайньої точки. Але... Оце але. Я свято вірив що звільнюсь. Проте не зміг втекти від самого себе...
Особистий запис 30. 05. 2023.
І життя поділилося на два етапи: до нашої і зустрічі і після. Я свято вірив,що звільнюся але я відчував таку біль та розчарування, що вони всі разом давили мені на горло. Так образливо усвідомлювати маштаби моєї особистої маленької трагедії. Мені хотілося пережити день нашої зустрічі і ще, ще і ще. Попасти у часову петлю до поки він не буде ідеальним. Думки про те, що це все я спаскудив не давали спокою. І я не зумів звільнитися і втекти від самого себе. Я хочу обговорити все з нею, але вона не захоче.
Особистий запис 01. 06. 2023.
Вчора я ходив до Дніпра. Дніпро нагадувало мені про неї. Про наші посиденьки на набережній Дніпра. Наша зустріч все ж таки відбулася. Але вона не була теплою... Довгі дні очікування все ж таки скінчалися.
Особистий запис 02. 06. 2023.
Ромашки... Кляті ромашки. Я б подарував би їй всі ромашки світу. Вони пахнуть медом і гіркими спогадами. Хтось інший подарував їй ромашки і вона хизується ними в сторіз. А мої... А мої зав'яли і даю гарантію, що вони десь на смітнику.
Особистий запис 10. 06. 2023.
Я вільний: більше я не страждав клятим очікуванням. Маленька людина з села задушила холодними руками страх опинитися так далеко від дому. Але, напевно, нам не судилося більше зустрітися. Вона надавала значення кожному, але не мені. Не мені, фактично першому, у кого губи для неї могли б стати лавандою. Не мені, котрий знав всі її вибрики та істерики. Я перечитував цю книжку по мільйон разів, але на жаль, так і не зміг зрозуміти її змісту. Тому я не хочу повертатися.
Коментарі
Показати всі коментарі
(2)