Старі записи до нового року
Нові записки. Дивний період мого життя.
Далі буде (?)...
Ще не все
Життя поділилося на два етапи
Із недавніх
Кожний місяць як окремий етап життя
То на якому шляху я опинився?
Мені потрібна перезагрузка
Розділ XX
Шлях і є ціль
Гадки про сенс
Записки невидимому психологу
Наче вже ліпше
Моє кричуще "Я"
Нові думки в голос
Вся мудрість від Бога
Внутрішнє самогубство
Куди летить час?
Тікати від реальності (?)
Припливи ейфорії
Повідомлення для тих, хто не прочитає
Вибір без вибору
"Час перезавантаження вичерпано"
Крок назад чи невідоме попереду?
Життя поділилося на два етапи
Крайні точки. Гру завершено. День мого звільнення.

Особистий запис 28. 05. 2023
Нарешті цей день настав. День нашої зустрічі. День мого звільнення. І я звільнився. Звільнився від помилкових очікувань. Але чи задоволений я? Важко сказати. Скоріше ні ніж так. Все не так як я хотів. Все просто кепсько. Ситуація дизморальна і втомлююча. Я вже дійшов до крайньої точки. Але... Оце але. Я свято вірив що звільнюсь. Проте не зміг втекти від самого себе...

Особистий запис 30. 05. 2023.
І життя поділилося на два етапи: до нашої і зустрічі і після. Я свято вірив,що звільнюся але я відчував таку біль та розчарування, що вони всі разом давили мені на горло. Так образливо усвідомлювати маштаби моєї особистої маленької трагедії. Мені хотілося пережити день нашої зустрічі і ще, ще і ще. Попасти у часову петлю до поки він не буде ідеальним. Думки про те, що це все я спаскудив не давали спокою. І я не зумів звільнитися і втекти від самого себе. Я хочу обговорити все з нею, але вона не захоче.

Особистий запис 01. 06. 2023.
Вчора я ходив до Дніпра. Дніпро нагадувало мені про неї. Про наші посиденьки на набережній Дніпра. Наша зустріч все ж таки  відбулася. Але вона не була теплою... Довгі дні очікування все ж таки скінчалися.

Особистий запис 02. 06. 2023.
Ромашки... Кляті ромашки. Я б подарував би їй всі ромашки світу. Вони пахнуть медом і гіркими спогадами. Хтось інший подарував їй ромашки і вона хизується ними в сторіз. А мої... А мої зав'яли і даю гарантію, що вони десь на смітнику.

Особистий запис 10. 06. 2023.
Я вільний: більше я не страждав клятим очікуванням. Маленька людина з села задушила холодними руками страх опинитися так далеко від дому. Але, напевно, нам не судилося більше зустрітися. Вона надавала значення кожному, але не мені. Не мені, фактично першому, у кого губи для неї могли б стати лавандою. Не мені, котрий знав всі її вибрики та істерики. Я перечитував цю книжку по мільйон разів, але на жаль, так і не зміг зрозуміти її змісту. Тому я не хочу повертатися.
© Йоганн Верес ,
книга «Особисті записи».
Із недавніх
Коментарі
Показати всі коментарі (2)