сс
від "привіту" до жартів - п'ятнадцять речень. а до дружби - ще місяць голосових. до турботи - питання прості та гречні. кілька тижнів минає - і раптом звик. до знімання фальшивих залізних масок лиш один випадковий нічний дзвінок. відокремленим станеш у сірій масі незнайомих знайомців. надовго? ок, від знайомих до рідних - одна пригода. від примарних до справжніх - ще зустріч. вір, відбувається все, що захочеш, згодом (неважливо, що виключно в голові). до "людина для мене" - єдиний погляд. до довіри - щоденні розмови. знай: від мовчань до взаємної допомоги - таємниці під грифом "секретно. най-" від поета до музи - одна халтура, зашифрована кодом нічних розмов. від потреб розуміння тріщать тортури між "ніколи до цього" й "ніколи знов". відокремити волі субособистість не поможе і внутрішній протестант. від невпевнених кроків "занадто близько" до впадання у кому, що звуть "ти-стан". від турботливих вчинків до надбайдужих у бездії нещирості, далебі, кілька фраз недосказаних. чи то, друже, фраз, що сказані не тобі. брати паузу - дивна перебудова. ніби серцем тягнутись - смертельний гріх? - як ти? - добре. а ти? - я також чудово. вісім слів. вдвічі більше за норму в рік. *сс - сумна статистика
2021-10-28 12:13:09
30
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Last_samurai
@Есмеральда Еверфрі дякую, Ес!🌒✨
Відповісти
2021-10-28 14:17:05
Подобається
Антон Шаталов
Боже, цей витвір так проникливо написаний, що я вибудував паралелі на себе. Мені вельми подобається, тож додаю до збереженого) Бажаю хороших ідей і постійного розвитку
Відповісти
2022-10-24 21:21:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1786
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1754