Ἡ εὐλογία τοῦ Ἑρμῆ (Благословіння Гермеса)
Хонна
То був хлопець у плетених чоботах. Сам не високий, з чорним волоссям. На вустах панувала посмішка змовницька. Очі іскрились від веселості і трішки від подиву. Він дивився на мене, Чому посміхався - мені невідомо. Що хотів від мене я також не знав. Хлопець просто дивився, А в очах вогонь все палав. Таке відчуття в мене склалось, Від хлопця з чорним волоссям в чоботах, Що сам він не знав, Навіщо мене зупиняв тою дорогою. Ми стояли на вулиці людній. Повз проходив народ. Хтось оглядався на мене, І хлопця у дивних чоботах. Хоча більшість бачили тільки носа свого. Ми стояли, дивились один одному в очі. Ми стояли - я, від подиву Він - змовницькі. І вже я збирався йти далі. Просто повернутись спиною до нього, Як він поклав руки мені на плечі. Він сказав одне слово: "Удачі" Бог мандрівників був то, Я отримав від Гермеса наставлення. Мені побажав бог у моєму поході "Удачі"!
2023-07-28 21:01:04
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Гарна розповідь. Є над чим задуматись в кінці. Гадаю оповідача чекають дивовижні пригоди )
Відповісти
2023-07-28 21:17:58
1
Інші вірші поета
"важливі" питання Посвящаю своєму коханню.. Не сумуй, Котику Місто Ἰανός καὶ θύραι (Янос та двері)
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12255
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5690