Приліт до Німеччини
Ми вже в Німеччині. Боже, кожного разу, бачивши все нові і нові місця різних країн, я захоплююсь дивовижною красою, яку в себе ніколи не бачила. Все таке незвичне, наче я потрапила до якогось фільму!
- Ну, що? Ходімо на автобус. - мовив він.
- До готелю? - запитала я.
- Побачиш. - сказав він. Хитра зараза.
Ну ось ми кудись приїхали. До якоїсь майстерні "Демера". Цікаво, що він хоче тут зробити?
- Аміро, відчиняй! Ми вже тут! - прокричав він.
- " До якоїсь знайомої приїхав" - подумала я - А постукати ніяк не можна?
- Навряд чи вона почує. - відповів він мені. І в цей момент двері відчинилися. Я побачила не сказанно гарну дівчину років двадцять чотирьох. Вона була в робочому комбінезоні. Та чорне, розкішне волосся.
- О, Рен. Привіт, давно не бачилися. - сказала вона.
- Всього на всього минуло півроку. -мовив він.
- Я так бачу, що в тебе з'явилася нова учениця. І як тебе звати, юна леді? - запитала вона в мене.
- Тада Тоука. - відповіла я.
- Приємно познайомитися, я Аміра.
Хазяйка цієї майстерні.
- Мені теж приємно познайомитися міс... - невстигла договорити я.
- Просто Аміра. Не люблю я коли мене називають міс. - через деякий час вона продовжила. - Проходьте, я покажу вам ваші кімнати.
Честно сказати я навіть і неочікувала, що ми будемо жити тут. Я гадала, що як і в той раз поїдемо до готелю.
- Тоуко, завтра у нас зустріч з твоїм учителем лікувальної магії. Так, що потрібно підвестися десь о 7:30 ранку або о 8. І ще, нас кличуть вечеряти, ходімо. - мовив Рей. І ми пішли до низу. Коли я прийшла за своїм учителем до їдальні, то побачила ще одну жительку цієї майстерні. Як потім виявилося, вона дочка Аміри. І теж мого віку.
- Ну, що? Ходімо на автобус. - мовив він.
- До готелю? - запитала я.
- Побачиш. - сказав він. Хитра зараза.
Ну ось ми кудись приїхали. До якоїсь майстерні "Демера". Цікаво, що він хоче тут зробити?
- Аміро, відчиняй! Ми вже тут! - прокричав він.
- " До якоїсь знайомої приїхав" - подумала я - А постукати ніяк не можна?
- Навряд чи вона почує. - відповів він мені. І в цей момент двері відчинилися. Я побачила не сказанно гарну дівчину років двадцять чотирьох. Вона була в робочому комбінезоні. Та чорне, розкішне волосся.
- О, Рен. Привіт, давно не бачилися. - сказала вона.
- Всього на всього минуло півроку. -мовив він.
- Я так бачу, що в тебе з'явилася нова учениця. І як тебе звати, юна леді? - запитала вона в мене.
- Тада Тоука. - відповіла я.
- Приємно познайомитися, я Аміра.
Хазяйка цієї майстерні.
- Мені теж приємно познайомитися міс... - невстигла договорити я.
- Просто Аміра. Не люблю я коли мене називають міс. - через деякий час вона продовжила. - Проходьте, я покажу вам ваші кімнати.
Честно сказати я навіть і неочікувала, що ми будемо жити тут. Я гадала, що як і в той раз поїдемо до готелю.
- Тоуко, завтра у нас зустріч з твоїм учителем лікувальної магії. Так, що потрібно підвестися десь о 7:30 ранку або о 8. І ще, нас кличуть вечеряти, ходімо. - мовив Рей. І ми пішли до низу. Коли я прийшла за своїм учителем до їдальні, то побачила ще одну жительку цієї майстерні. Як потім виявилося, вона дочка Аміри. І теж мого віку.
Коментарі