Минуло півтора місяці. Я вже більш менш добре володію світлою магією. Мій "учитель" досить добре викладає. Я була приємно здивована.
Зараз ми живемо у сестри Річарда. Її звати Аліса. Вона гарна, добра, чуйна, з відчуттям смаку дівчина. Це ще не весь перелік тому, що у неї є навіть фан-клуб, який як не дивно складається з чоловіків.
- Як наші голубки поживають?  - запитала Аліса.
- Які ще голубки!? Я з ним!?  Та він років на 10 мене старший! - запротестувала я.
- Невже я так старо виглядаю? - сумно запитав Рен. 
- Ну взагалі то.... Він всього лиш на 2 роки старше тебе. - пояснила мені Аліса.
- Як йому може бути 18!?  Наскільки я знаю учнів беруть лиш ті маги якім за 20.
- Ні, як тільки вони досягають титула магістра, то вже можуть брати учнів. Просто в середньому магам потрібно близько 3-6 років, щоб отримати цей титул. Ти ж знаєш, що перед ним ще 3 звання.
І це:  -екстер;
          -адепт;
          -денто;
- Знаю, що далі?
- Ну так от.  Він досяг цього титула за два роки.
- Як він.... я не вірю!
- Ти, що не віриш сестриці Алісі?
- Вірю... - не впевнено та тихо пробурмотіла про себе я.
- Ну от, то які проблеми? Ви дуже хороша пара.
- Алісо,  може досить? Це вже мені починає набридати. Ти скажи ще, що вже нас посватала. - мовив Рен.
- Ну... Так...
- Боже... Алісо... - розчаровано сказав мій учитель. В той момент я трохи зніяковіла та була шокована. Дізнавшись, що учитель майже мій ровесник і, що ми хороша пара з ним.
- Ну, а, що тут такого? Дещо, якщо колись вирішите святкувати весілля, то їдьте сюди в Англію.
- Алісо. Ти взагалі бачиш, що Тоука вже стоїть як мертвець?
- Пробач Тоуко, я не хотіла. Давай сьогодні ввечері сходимо в кафе? - мовляла Аліса, обіймаючи мене.
- Я... я... Я, обійду його! - викрикнула я.
- Тоуко?
- Я стану магістром за рік!
- Ну, добре. Якщо не станеш, то... Ти вийдеш заміж за мене. Іде?
- Так!  - погодилась я і потиснула йому руку.
- Рен... Ти... - ледь вимовляла слова Аліса. - Ти взагалі нормальний!?  Виходити за когось потрібно по коханню!!! - казала вона, трясучи Рена.
- У нас є ще 10 з половиною місяців. Може за цей час і закохається.  Хто її знає.
- Хах!  Навряд чи! Щоб я і покохала тебе!? Та такого точно не буде!
- Я подивлюсь на тебе, коли ти будеш мені зізнаватися в коханні.  - мовив він.
- Це ще ми подивимось.  Добре, я пішла в будинок. - сказала я.
- Ага.
- Ну і?  Навіщо ти уклав з нею парі? Та ще з такою умовою... - запитала в нього Аліса.
- Вона мене ненавидить, отже,  в неї буде хороша мотивація.
- Хитрий ти лис. Добре, я там обід приготувала, ходімо, а то охолоне. - сказала Аліса і вони пішли в дім.