Ось і пішов останній тиждень нашого перебування в Англії. За цей час я доволі добре навчилася володіти світлою магією. Та трохи попрактикуватися в темній. В цій країні найбільший асортимент книг по світлій магії. Я була приємно здивована, коли побачила величезні полиці з книгами по ній. Але моє перебування в тому раю не вічне. Отже, я звісно ж, пішла і закупилася декількома книгами. Вірніше двома. "Цього тобі буде з головою достатньо" - сказав мені мій учитель.  Ну добре, дві так дві. Я нічого проти не маю. Тому що там в кожній книзі по 400-500 сторінок. Цього мені буде   достатньо десь на рік - це точно. Рік... Я вже і забула про, те парі... У мене залишилося лиш 9 місяців. А в мене ще досі титул екстера. Якщо дванадцять поділити на три, до це буде 4, тобто на кожне звання потрібно по чотири місяці. Зараз я вивчаю нове заклинання. Воно має назву "Стріла сузір'я". Доволі складне, так як має складність F3.
І так, у нас існують такі види складності заклинання:
• F5 - найпростіше, яке може бути,затрачує невелику кількість мани.
• F4  - більш складне і на нього потрібно більше мани.
• F3 - заклинання складне, потребує  величенької кількості мани і тому ним можуть володіти менше людей.
• F2 - має велику руйнівну силу та затрачує величезну кількість мани. Навіть могутні маги можуть використовувати такі заклинання 3-4 рази.
• F1 - має майже найбільшу руйнівну силу. Може здерти з лиця землі ціле містечко. Можна використовувати його до 2 раз, так як забирає величезну кількість мани.
• F0 - легендарні заклинання, які мають таку силу, що можуть просто з легкістю знищити половину земної кулі. Вони засекречені. Можуть використовуватися лише один раз, тому що використовують всю ману. Деякі навіть забирають життя того, хто їх використав.
Ось так от. Поки, що ми вчимо лише заклинання до рівня F3. Та як  це основні заклинання.

Минуло ще три дні... Наш літак відлітає 31 серпня о 8:51. Це все, що я знаю, так як він відмовляється покищо казати куди ми летимо. Зараз 28 число.

Вечір 30 числа. Як же Аліса не хоче з нами прощатися. Я теж, звісно,  не хочу, але потрібно. Вона мені стала як рідна сестра. Речі я вже зібрала. Вечеряємо.
- Ну, Тоуко, хочеш дізнатися куди ми летимо? - запитав псевдо-учитель.
- І куди?  - запитала я.
- Таке відчуття, що тобі це навіть не цікаво. - мовив він.
- Я тебе питала про це майже кожного дня, а ти ще кажеш, що типу мені не цікаво! - сказала я.
- А може не треба сваритися?  Це ж останні години вашого перебування тут. Потрібно залишити хороші спогади. Да і мені теж цікаво дізнатися куди ви летите - мовила Аліса.
- Добре, скажу. Ми летимо на батьківщину лікувальної магії. Тобто в Німеччину. Теж на три місяці. До наступного літа ми повинні відвідати ще три різних країни. Не включаючи цю. А так всього чотири. - відповів Рен.
- Тобто цілих три місяці я буду вчитися лікувальній магії. Це стільки потрібно вчити! Я не хочу! - розчаровано говорила я.
Потрібно. Я теж через все це пройшов. І бачиш живий. - намагався підбадьорити мене він. Це мене трохи здивувало. Ну як трохи... Мене це здивувало взагалі сильно!
- Ну добре, давайте вже будемо йти спати, тому що завтра вам рано вставати все таки. - запропонувала нам Аліса. Ми звісно, погодилися. Так як вона мала рацію.

- "Завтра для нас розпочнеться ще одна незабутня подорож. Цікаво, що на нас чекає там?" - з цими словами  я непомітно для себе заснула.