Після того інциденту минув тиждень...
Я просто звичайнісінька дурепа! І навіщо я погодилася?! Це ж якщо я... не... досягну... за рік... то... Навіть думати про це вже моторошно! Якщо... Я цього не допущу! Хоча кого я обманюю?  Лиш саму себе... Якщо брати мене і перший номер з елітної двадцятки, то я з нею навіть і близько не стою.
Якби це була вона, то може б і був шанс.  Але, щоб я, за рік... Це просто неможливо. Я дійсно дурепа!
- Схоже Тоука вже усвідомила всю тяжкість ситуації в яку з таким успіхом влипла. - казала Аліса Рену, поглядаючи на мене через прочинені двері.
- По плаче, по сумує, а потім перестане та візьметься за діло. - відповів їй Рен.
- Ти взагалі не вмієш співчувати. Дівчина, яка згаряче ляпнула те, що не треба. Тобі її не шкода? - запитала вона.
- Ні. - твердо відповів учитель.
- Бездушна ти істота все таки. Може краще відміниш це все?
- Навіщо?  Да і вона відмовиться. Даю 100% гарантію. - мовив він.
- А ти іди і перевір! - командуючим голосом сказала Аліса, штовхаючи Рена в кімнату Тоуки.
- Тоуко, я тут подумав... Що може да ну його те парі? Ти тоді була зла, от і згаряче погодилась.  - мовляв учитель. Я тоді була здивована.
- Хм!  Ти думаєш, що я така слабачка, що не зможу тебе обійти!? Чи ти просто боїшся мене? - запитала я.
- Ну... я просто запропонував, коли помітив, що ти якась не така... Ну... засмучена ходиш... Розбита.  - відповів він мені.
- Хах!  У мене нормальний настрій!   І взагалі, ти не повинен був піти до учителя Річарда?
- Повинен і, що?
- Ну так іди!  І досить мені заважати! - викрикнула я. Після цих слів він пішов з моєї кімнати і залишив саму.
- Я ж казав, що вона відмовився відміняти парі. - сказав Рен.
- Так... Але ж треба було перевірити. Був шанс те, що вона погодиться. - мовляла Аліса.
- Нічого не знаю. Я до Річарда. - відказав він та пішов.
- "Ех, Тоуко,  і в, що ти тільки вляпались? "- подумки проказала собі Аліса.
Тим часов в Тоуки.
Боже, я дурепа!  В мене був такий хороший шанс відмовитися!!! Моя гордість все сказала за мене... Треба було відмовитися. А я така.... така... І що тепер?  Він вдруге вже не буде мене відмовляти. Ну все, вже уявляю те, як він буде з мене сміятися. А взагалі, чому я розклеїлась?! Якщо я хочу його обійти, то мені потрібно вчитися!
- Точно!  Піду зараз же в бібліотеку! - викрикнула я та побігла до низу - Алісо, я в бібліотеку!  Якщо,  що дзвони або напиши.  - сказала я їй та вийшла з дому.
- " А він був правий. Все таки вона бойова дівчина " - подумала Аліса.